З I по II століття, з’являється безліч творів і не церковних книг, що розповідають про життя і прихід Ісуса Христа. Завдяки цьому у церкві виникає потреба у формуванні достовірного списку канонічних книг, відокремлюючи їх від літератури, яка містить неправильне вчення. Думка церковнослужителів розділилися. Перше достовірне твердження Новозавітного канону відбулося на Сході в середині II століття. Саме там був затверджений канон Нового Завіту, що складається з 27 книг.
Незважаючи на це, безліч богословів, піддавалися сумнівам автентичності складання списків книг, що відносяться до канону. На думку вчених — істориків, саме ця тенденція могла вплинути на порядок розташування канонічних книг. Дана тенденція чітко проглядається в списках канонічних книг Нового Завіту, в лютеранській, слов’янській, сирійській та вірменській традиції.
На сьогоднішній день, затверджений канон є достовірним і не підлягає змінам. Ретельний відбір книг, а також їх перевірки, дозволили створити повноцінний перелік церковних книг, в яких викладено незаперечне, Святе Письмо.
Іван Гудзенко
