Священний текст індуїзму — Бхагавад-Гіта — проголошує, що практика бхакті є найбільш простим способом досягти цілей йоги, а для нинішнього століття Калі-юги взагалі залишається єдиним реалістичним способом відновлення взаємин між людиною і Богом. Бхакті-йога повністю описується в ведичних текстах, іменованих шастрамі.
Вперше ідеї, схожі з бгакті, з’явилися ще в Рігведі, проте на той момент були тільки прообразом. Вплив історії мудреця Васиштхі не можна вважати однозначним підтвердженням того, що саме релігійні тексти Рігведи стали підставою для розвитку бхакті-йоги.
Куди більший вплив на формування ідей бхакті надали упанішади, особливо їх частина, відома як Шветашватара. Цей текст був написаний понад 2,5 тисячі років тому, і саме в ньому вперше з’явилося саме слово бхакті. Воно означало вищу повагу до Бога і вчителя — свами. Першим божеством, на вшанування якого була спрямована система бхакті-йоги, був Васудева, проте поступово ця особистість в релігійних віруваннях об’єдналася з особистістю Крішни.
Ключовим текстом, що зробив вплив на розвиток бхакті, стала Бхагавад-Гіта. Тут бхакті проголошується як найбільш ефективна і проста методика відновлення початкової любові до Бога. Вся книга представлена у вигляді бесіди між Крішною і кшатрієм Арджуною. Воїн і правитель приймає Крішну як свого вчителя, а той розкриває йому всі філософські та практичні основи відданого служіння. В даний час Бхагавад-Гіта стала основним релігійним текстом для всіх людей, що практикують бхакті-йогу.
Більшість сучасних напрямків бхакті склалися завдяки діяльності відомого релігійного реформатора Чайтаньї, що жив на рубежі XV — XVI століть. По суті, він втілив ідеї, які вже довгий час зріли в Бенгалії і були озвучені багатьма відомими релігійними поетами того часу. Поклоніння Крішни стало більш екзальтованим, саме Чайтанья став засновником санкіртани як одного з найбільш ефективних методів бхакті.
Для відновлення взаємин з Богом необхідний наставник, який належить до парампарі — це ланцюг спадкоємності, за яким знання передається від вчителя до учня. Послідовники бхакті вірять, що родоначальником парампари був сам Бог.
Суть практики бхакті-йоги — в усвідомленні того, що причина всього, що відбувається в житті і самого життя — Бог, а душа людини — маленька частинка Бога. Повернутися в стан початкової любові до Бога людині заважає Майя — ілюзія матеріального світу, яка замінює сплячу любов до Бога мирськими устремліннями. Практика бхакті спрямована на те, щоб позбутися від впливу Майї, зосередивши всі свої думки і почуття на Бога. У цьому допомагає практика відданого служіння, що дозволяє поступово змінювати спосіб життя і спосіб мислення.
Іван Гудзенко
