Австрія була виснажена попередніми кампаніями і не мала достатніх ресурсів для швидкого вступу у війну проти Франції. Водночас вона не могла залишатися осторонь, оскільки результат конфлікту безпосередньо визначав її місце у майбутньому європейському порядку. Саме тому Відень обрав третій шлях — дипломатичне посередництво.
Постать Меттерніха і його стратегія
Ключову роль у цій політиці відігравав Клеменс фон Меттерніх — один із найвпливовіших дипломатів свого часу. Його підхід був прагматичним і обережним. Меттерніх не довіряв планам російського імператора Олександр I, зокрема щодо Польщі та Османської імперії. Він також остерігався надмірного посилення Пруссії, яке могло порушити баланс сил у Центральній Європі.
Умови австрійського посередництва
У квітні 1813 року Меттерніх звернувся до Наполеон I із конкретними пропозиціями, які мали стати основою для миру. Вони відображали прагнення Австрії відновити баланс сил у Європі:
- повернення Іллірійських провінцій Австрії;
- поділ Варшавського герцогства між великими державами;
- розпуск Рейнської конфедерації, що була опорою французького впливу в Німеччині.
Ці вимоги були досить поміркованими з точки зору коаліції, але для Наполеона означали серйозне обмеження його влади у Центральній Європі. Меттерніх чітко дав зрозуміти: якщо Франція не погодиться, Австрія вступить у війну проти неї.
Політичні гарантії та пошук союзників
Одним із важливих елементів дипломатичної гри стало питання Саксонії. Австрія гарантувала територіальну цілісність королівства, що мало заспокоїти його правителя — Фрідріха Августа I. Уже 26 квітня 1813 року він погодився підтримати Австрію у випадку війни.
Не менш важливим було питання позиції Баварії. Ця держава залишалася союзником Франції, але її лояльність була нестійкою. Меттерніх активно намагався схилити баварський двір на свій бік, розуміючи, що перехід Баварії до коаліції може змінити баланс сил у Німеччині.
Межі дипломатії та неминучість війни
Австрійська спроба посередництва була тонким балансуванням між миром і війною. Меттерніх намагався виступити як нейтральний арбітр, але фактично вже готувався до вступу у конфлікт. Його стратегія передбачала, що Австрія приєднається до тієї сторони, яка відмовиться від компромісу, тим самим отримавши моральне та політичне виправдання для війни.
Проте дипломатичний план мав обмежені шанси на успіх. Наполеон не був готовий поступитися своїми позиціями, а союзники прагнули остаточної поразки Франції. У цих умовах посередництво Австрії стало радше прелюдією до її вступу у війну, ніж реальним шансом на мир.
Хоча спроба Меттерніха не привела до негайного миру, вона мала важливе історичне значення. По-перше, вона показала, що навіть у розпал воєн існували серйозні спроби дипломатичного врегулювання. По-друге, ця ініціатива дозволила Австрії виграти час для мобілізації та підготовки до війни.
Іван Гудзенко
