Створення Академії філософом Платоном припадає на 80-ті роки IV століття до нашої ери. Маючи її як приватну власність, по спадку передана Спевсіпу, пізніше ж опинилася в колективному керівництві «професорів»; в період Римської імперії стала державним навчальним закладом.

Мета виникнення Академії викликана першими витоками платонівського вчення. Даний заклад виконував дві функції: навчальну та дослідницьку. Проведені в Академії дискусії підтверджують створені діалогічні жанри творів, факт бачення у пізніх платонівських текстах приклади полеміки з поглядами Арістотеля, Ксенократа, а також інших.

Академія Платона

І Платоном і його учнями рухало прагнення не тільки заради акумулятивності, а збереження знання.  В діалогах демонструється бажання зміни громадянської свідомості, політичного ландшафту сучасної елладської Академії. Сама ж академічна участь підтверджує аполітичність, опозицію тодішнім реаліям. Політичну академічну активність пов’язують здебільшого із островом Сицилія, у меншій мірі – Малою Азією та Македонією.

Найкращими друзями та учнями Платона є Діона, Калліпа, Лейтіна, Діонісій Молодший, на яких дуже сильно вплинула філософія; у різному ступені успішності  ці особи відіграли важливу  політичну роли в місті Сиракузи. Послідовником Платона став правитель Атарпеї в Малій Азії – Гермій, противник царів Македонії. Нам мало відомо про влаштування академічного освітнього процесу – лекції, колоквіумів, проведених особисто Платоном.

Проте можемо сміливо вести розмову щодо визначеної в Академії аристократичної моделі освіти, і поєднаних освітніх проектів Сократа та софістів.  В освітню академічну програму включено вивчення різного роду предметів, наприклад математичних наук, які здатні дисциплінувати розум, котрі настільки мають практичне значення та дозволяють звернутися до пізнання істинного буття.

Результат навчання – методи логосів, що символізуються виходом «печери», формують навики оригінального державного діяча. Риторичне мистецтво відводилося на другий план, про що дізнаємося з відомих античних анекдотів щодо публічної лекції філософа Платона, яка присвячується благу, вважалася нудною для самих афінян. Але тексти платонівської «Держави» і «Законів» демонструють необхідне збереження традиційних форм освіти – гімнасичної та мусичної, в тім привідкриваючих оригінально філософську освіту та сприятливі у вихованнні громадянські добродійства.

Пегас