В пантеоні  богів   майя    дослідники   виділяють   близько  166 богів [1].

Така кількість богів пояснюється великим числом іпостасей одного бога, оскільки один бог уособлював собою цілих чотирьох, пов’язаних зі сторонами світу. Багато богів мали двійників протилежної статі, які були їх дружинами [1 ].

Крім того, кожен з богів, який уособлював собою яке-небуть з небесних тіл, мав ще одне втілення на той період часу, коли він помирав і був змушений мандрувати підземним світом. І перед тим, як з’явитися на небі, перетворювався в одного з богів підземного царства. Деякі боги мали молоду і стару форми, що легко прослідкувати на прикладі богині медицини та плодючості Іш – Чель, та богині місяця Іш –Чуп, яку дослідники розглядають саме як молодий варіант Іш – Чель. Не було чіткого розмежування між людиною і твариною, та між видами тварин, тому багато богів об’єднували риси кількох тварин у химерних формах. Боги майя часто були спорідненими та мали риси, які повільно переходили  від одного бога до іншого. Наприклад такі риси, як добрий або злий. Зокрема, бог сонця Кініч – Ахау на своєму шляху через підземне царство стає жахливим богом Ягуаром.

У  пантеон головних богів майя, згідно з  І. Вайнтруб, входив передусім бог Іцамна  (Дім ящірки). Його вшановували як винахідника писемності та покровителя вченних та освіти. Його дружиною була Іш Чель – “Пані Веселки” – покровителька ткацтва, медицини, плодючості. Від цієї пари, згідно І. Вайнтруб, брали початок всі інші боги. Головним жіночим божеством І. Вайнтруб називає Іш-Кан-Леош – матір всіх богинь або Чак-кі – червона богиня – дружина бога дощу чи грози [5]. Серед інших шотландський письменник та релігієзнавець Л. Спенс називає бога сонця – Кініч-Ахау. Л. Спенс стверджує, що на Юкатані бога сонця асоціювали з вогняним птахом, тому ще називали Кініч – Какмо, що і означає “вогняний птах”. На шляху через підземне царство Кініч — Ахау перетворюється на бога-ягуара [5]. Даного бога через його схожість з Іцамною мексиканський археолог Альберто Рус називає його сином або ж одним з його втілень. [7]

До пантеону богів також входили: Богиня Іш-Чуп, ( дослідники розглядають  її як молодий варіант Іш-Чель —  богиня місяця); бог-папуга Канмоонгал (через наявність в руках смолоскипів, вчені припускають, що можливо він має відношення до сонця); бог дощу Чаак (Люїс Спенс стверджує, що Чаак зображався з довгим носом, який, на його думку, був жолобком, з якого на землю проливалися дощі);бог кукурудзи — Ахмун; Ах —  Пуч (бог смерті, що керує найнищим рівнем Шібалби); Гукумац  (бог-змія та творець людини);

Хуракан (бог штормів, вогню і один з творців людини); Іш-Тап (богиня самогубців, яку, згідно Л. Спенсу, майя  зображали повішеною); Хун-Лах-Пе ( бог війни) [ 5].

В пантеоні майя   виділяються певні групи богів, які відповідають за природні стихії, божества небесних сфер та підземного світу.

Історик, етнограф, спеціаліст по племенах Америки та Сходу Р. Кинжалов  стверджує про наявність в пантеоні богів майя божеств – павахтунів, що відповідали за вітри та їх напрямок: Чакпавахтун – схід, Канпавахтун – південь, Екпавахтун – захід, Сахпавахтун – північ. Цих божеств Р. Кинжалов  вважає скоріш слугами бога Чаака, аніж самостійними божествами. Р. Кинжалов також стверджує і про наявність 13 богів-Ошлахун-ті-ку, яких вважає богами небесних сфер. На  думку І Вайнтруб дані боги були покровителями 13 днів тижня. Протилежними їм Р. Кинжалов (а у І. Вайнтруб і ворогуючими) називає 9 богів підземного  царства  Болон-ті-ку

[5 6].

В пантеоні майя були і боги-покровителі різних соціальних груп і професій. Покровителем правлячої страти суспільства І. Вайнтруб називає Кукулькана. Богом торгівців та вирощувачів  какао був Ех-Чуах. Бог війни Хун-Лах-Пе, богиня самогубців Іш –Таб. Божества  простих людей мали пряме відношення до роду їх занять:  бог маїсу, богиня медицини.

Боги  названі майя основними відповідали за ті сфери повсякденного життя, до яких майя відносились найретельніше. Сюди можна віднести бога Іцамну, який вважався покровителем вчених і освіти, Іш – Чель богиня медицини, та інших. Були свої особливості і у сприйнятті майя своїх богів.

В своїй статті, мексиканський археолог М. де ла Гарса зауважує, що майя сприймали богів як особливий вид матерії, настільки тонкий, що не може бути сприйнятий органами чуття людини. Згідно з М. де ла Гарса майя вважали своїх богів матеріальними, та такими, що народжуються і помирають. Тому щоб підтримувати їх життєздатність богів потрібно  годувати. М. де ла Гарса стверджує, що згідно з майя, їжа повинна бути такою ж  вишуканою та невагомою як самі боги – запахи священних курінь, квітів, приготованої їжі. Особливою і найситнішою їжею для богів, згідно з М. де ла Гарса, виступає життєва енергія чи дух живих істот, що міститься у крові чи серці людини. Саме цим фактом мексиканський археолог пояснює жертвоприношення, кровопускання та обмазування кров’ю ідолів [4].

Р. Кинжалов стверджує, що особливу увагу майя приділяли годуванню бога сонця, оскільки вважали, що без цього він не зможе рухатись по небу. 5

Спорудження статуй богів чи обожнених людей не були прикрасою чи простим образом. М. де ла Гарса вважає, що вони виконували функцію пристановища божествам( божество входило в ідола), які були присутніми під час обрядів. [4].

Згідно Р. Кинжалову, в майяканському пантеоні богів були і злі духи  під назвою Іш – Табаї. Цих духів дослідник пов’ язує з богинею самогубців Іш – Таб. Дані духи приймали вигляд молодих, гарних дівчат. Своєю вродою вони заманювали чоловіків у ліс, де ті помирали [5].

Іншим  видом духів на цей раз із більш позитивною характеристикою, згідно з Є. Семакіною, виступають духи – покровителі, які мають вигляд карликів.

За  уявленнями майя в карликах втілювалась вода і її прояви: грози, підтоплення, вулкани, гори і печери в контексті проявів сил землі та вогню. Карлики,  були пов’язані з потойбічним світом і володіли певною магічною силою. Дослідниця  виокремила ряд схожостей, які в уявленнях майя притаманні карликам, а саме: малий зріст, магічні здібності, близькість, або навіть злиття з силами природи, приблизно однакове місце знаходження (печери), статус посередника між богами та людьми [3].

Віру майя щодо наявності у карликів магічних здібностей Є. Семакіна пояснює їх несхожістю та неординарністю по відношенні до інших людей, оскільки здавна прослідковується тенденція наділяти незвичайними рисами щось незрозуміле та несхоже на більшість людей. Магічні здібності вона пов’язує з порушенням функції головного мозку, коли можуть виникати галюцинації, які колись сприймали як божественне знання.

Дослідивши майяканську міфологію Є. Семакіна прийшла до висновку, що духи – покровителі були надзвичайно популярними і в міфах вони постають цілим народом. Найвидатнішим  карликом з міфологічних джерел є карлик з Ушмаля. Згідно легенді, карлик за допомогою своєї мудрості, та чарівництва своєї матері зміг перемогти старого злого правителя, і в одну ніч побудував всі кам’яні споруди найпрекраснішого міста Ушмаль. Карлик став правителем цього міста і прожив 60 життів. Також в легенді згадується епізод з мамою карлика, яка ходила до печери, в якій був колодязь щоб згодовувати своїй змії дітей, які приходили до печери по воду. Дослідники, серед яких Є.Семакіна,  бачить зв’язок легенди з місцевими реаліями. В Мані,  є печера з джерелом, з якого беруть воду місцеві жителі та жителі з сусідніх поселень.  Житло карликів, а саме печери, Є. Семакіна розглядає, як священний проміжний простір між світами живих та мертвих [2].

На Юкатані вірили в божеств алушів. Однією з їх властивостей Є. Семакіна називає можливість насилання злих вітрів. Саме через такі здібності( насилання вітрів могло пошкодити посіви) існували навіть спеціальні  чарівники – знахарі, які вмовляють алушів не шкодити. Ростом в 1 фут  вони виглядають як малі діти, але мають бороди і корони, живуть переважно в печерах.  Є. Семакіна вважає, що  вірування в алушів пройшли невелику еволюцію. Спочатку їх шанували як охоронців мільп (мільпа – кукурудзяне поле), згодом люди наділили їх зловісними характеристиками. У віруваннях майя алуші, згідно Є. Семакіній зі сходом Сонця перетворюються на камінь.

Наталя Богач.  

Список використаної літератури

  1. Гуляєв В.І. Боги древних майя. – М. Атеистические чтения.- 1982. — №12. – С. 45-49.
  2. Семакіна Є. Верования майя связание з карликами.
  3. Семакіна Є. Карлик – герой мезоамериканського фольклору.
  4. Де Ла Гарса М. О религиозном значении пластического искусства майя. Вестник древней истории 1991. — №2 С. 34 – 37.
  5. Кинжалов Р. Кецаль и крест.
  6. Вайнтруб.І. – Священні лики цивілізацій.- К. : Техніка, 2001.– 512 с.
  7. Альберто Рус. Народ майя.
  8. http://www.mezoamerica.ru/indians/maya/dwarfs.html

Поделитесь эмоциями

Супер статья
0
Я доволен
0
Любовь
0
Так себе
0
Глупо
0

Интересно почитать:

Історія релігій

Безсрібник

У православній  церкві існує цілий ранг людей, які прикладом свого морального і духовного способу життя, ...
Історія релігій

Лики святості

Ликами святості в православ’ї прийнято називати категоріальний розподіл канонізованих та шанованих святих, їхньої трудової діяльності ...

Написать комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *