Гедонізм – життєва позиція, в основі якої лежить уявлення про насолоду, як мету людського існування.Епікур – основоположник ідей гедонізму – народився у 341 році, а помер у 270 році до н.е. Приблизно у 306 р. до н.е. заснував філософську школу «Сад». Епікура вважали послідовником сократичної (етичної) філософії (читайте: «Філософія Сократа«).
Із творів Епікура збереглися 3 листа: до Геродота, до Пірокла та до Мененея, в яких описано його філософії гедонізму та навіть пояснення метеорологічних явищ. Також збереглась праця «Думки».
Епікур цікавився фізикою та етикою. У фізиці Епікур був послідовником Демокріта, який обґрунтував теорію атомізму. Для Епікура матерія була вічною. Епікур казав, що є нескінченна кількість атомів, а тому й світів. Епікур вважав, що атоми перебувають в постійному невпорядкованому русі і часто відходять від своєї звичної траекторії.
За Епікуром, між атомами перебувають Боги, які від них залежать. Тим не менш, Боги у Епікура, перебувають у стані само блаженства, самоспокою. Концепцію Богів Епікура називають деїстичною.
Деїзм – вчення, згідно з яким Бог створив світ і «Пішов пити каву» (зі слів М.М. Якубовича)
Епікур вважав, що Боги вимагають пошани не через те, що вони можуть зробити щось з людьми, а через те, що вони по своїй природі — Боги і повинні вшановуватись.
Етика Епікура – Гедонізм
Своє етичне вчення, про гедонізм і не тільки, Епікур написав у праці «Думки». Основним оплотом гедонізму у Епікура стали такі слова:
«Насолода – єдине, що можна протиставити стражданню»
Давайте розглянемо трактування Епікуром насолоди, щоб зрозуміти основні засади гедонізму:
- Сенс насолоди – не в самій насолоді, а в очищені від страждань.
- Деякі насолоди призводять до страждань, тому вони не є істинними, в них немає сенсу життя.
- Найголовніше – внутрішній спокій людини, в якому й є справжня, істинна насолода і сенс.
Епікур вперше говорить про проблему страху:
- Людина від природи чогось боїться.
- Людина надто багато вигадує і цим псує собі життя (прикладом наводиться страх смерті). Епікур вважав, що після смерті людина втрачає тіло і більше не може страждати в тілесному сенсі.
- Більшість людей, за Епікуром, бояться не самої смерті, а її причини.
- Людина дарма боїться за своїх близьких, адже вони теж смертні — і це природно.
- Єдине, що ми можемо протиставити смерті, за Епікуром — це життя.
- Після смерті людина втрачає весь світ.
- Страждання у житті рівноцінні кількості насолоди в житті.
«Ми даремно боїмося смерті, бо коли її немає, то є ми, а коли вона приходить, то нас уже немає», — Епікур
Також Епікур вводить власний ідеал мудреця:
- Мудреці – не розумніші одне за одного;
- Мудрець повинен бути аполітичним і жити в маленькому містечку;
- Він не прагне завести собі сім’ю, але це не головне;
- Проводить спокійний спосіб життя;
- В дечому є аскетичним
Висновок:
Філософія Епікура в цілому є достатньо аргументованою та чіткою. Ідеали гедонізму Епікура – далеко не ті, що сформувались у пізніших трактуваннях гедонізму.
Епікур – видатний античний філософ, вів високо достойний спосіб життя. Через злу іронію долі в Середньовіччя і наступні епохи (Читайте: «Філософія Середньовіччя«) Епікур, був перетворений у знакову фігуру алкоголізації. Зусиллями фальсифікаторів теоретик насолоди (чистого гедонізму) перетворився в ідеолога алкогольних насолод.
Сьогодні ж, людина, яка веде спосіб життя Епікура, на побутовому рівні однозначно вважалась би непитущою.
