Батько Зевса часто зображувався з косою або серпом, якими він скинув з трону свого батька Урана. Останній попередив Кроноса, що один з його синів теж скине його. Для цього Кронос з’їв всіх дітей, які були у нього з Реєю, а саме Гестію, Деметру, Геру, Аїда і Посейдона. Кронос боявся, що слова батька Урана можуть стати пророчими.
Однак дружина Кроноса звернулася за порадою до Урана, коли зрозуміла, що знову вагітна. Рея хотіла покарати чоловіка за скоєне. За порадою Урана вона відправляється на віддалений острів Крит, де на світ з’являється маленький Зевс. Щоб обдурити чоловіка, вона нагодувала його каменем, загорнутим в мантію, змусивши чоловіка повірити, що він їсть свого сина. Тим часом Зевс був захований в печері на Криті, розташованої на горі Іда. Далі версії того, як ріс бог Зевс розходяться. За однією з версій вважається, що Зевса виховала сама Рея, яка втікала з гори Олімп, коли її чоловік не дивився. Також йдеться про те, що Зевс був вихований козою по імені Амальтея і солдатом Корібантес, який танцював і співав гучним голосом, щоб Кронос не почув плач Зевса.
Нарешті, є ще одна версія, де Зевса виховували пастухи, які забрали дитину в обмін на те, що їх овець не з’їдять вовки. У чому дійсно сходяться версії, так це те, що, ставши дорослим, Зевс повернувся на Олімп і звільнив братів, роздобувши блювотне зілля, щоб Кронос зміг викинути своїх з’їдених дітей назад. Коли всі були звільнені, почалася битва, відома як Титаномахія.
Зевс зміг вигнати Кроноса. Після чого, він розділив територію свого батька зі своїми двома старшими братами: Посейдоном і Аїдом. Таким чином, він почав асоціюватися з небом, Посейдон з морем і Аїд з підземним світом.
Дружиною Зевса стала красуня Гера. У Гери і Зевса на світ з’явилися боги Арес, Геба і Гефест. Відомо також, що у Зевса були і інші діти поза шлюбом, з людськими жінками та іншими богинями.
Після того як Стародавня Греція була поглинена Римською імперією, вплив Зевса продовжував переважати до приходу християнства. Ім’я Зевса було замінено ім’ям Юпітера, як і у багатьох грецьких божеств. Слідуючи цим шляхом культурного синкретизму, образ Зевса дійшов до норвежців, але не як цар і батько богів, а як бог блискавки. Ось чому Зевс більше асоціювався з Тором, ніж з Одіном.
Іван Гудзенко
