Атеїзм та християнство виступають, по-суті, антагоністичними філософіями, що мають протилежні відповіді на питання, щодо світобудови. І дотепер, вони один для одного є найбільшими об’єктами критики.
Одначе, окрім протистояння, вони зазнавали певного взаємовпливу. З однієї сторони, теологія «смерті Бога» зазнала впливу Ніцше із його заявою, що «Бог мертвий». Серед її теологів варто назвати Пол ван Бурена, Томаса Альтізера, Симона Вейля та Константина Брунера. Також, хоч і у меншій мірі, марксизм вплинув на таку соціально-релігійну течію, як теологія «визволення» та розвиток християнського комунізму. З іншої сторони, немало атеїстів минулого і сучасності визнавали позитивну силу, як морального вчення Ісуса, так і християнської культури на людство.
Внаслідок, маємо таке чудернацьке явище, як християнський атеїзм. Його можна описати, як форму атеїзму, який містить аспекти християнства. Такими елементами є: етична та/чи культурна складова християнської релігії. Варто зазначити, що атеїзм є первинним, а християнство — вторинним. В незалежності від форми, християнський атеїзм відкидає будь-які надприродні моменти, що є у християнстві. В цьому плані цікава «Біблія Джеферсона», яку створив однойменний батько-засновник США, який викинув все монотеїстичне із канонічних Євангелій. Один із проповідників християнського атеїзму у спеціальному місці для проповідників в Лондоні, провокативно висловився: «Слідуй за Христом! Відкинь Бога!».
Думки, щодо «Бога» в християнському атеїзмі різняться. Частина розуміє його, як безособистісне Буття, чи демістифіковану природу. При цьому вони не є всебожниками (пантеїстами). Решта, під «Богом» розуміє абстрактні поняття, як «духовний ідеал». Тому прикладом є книга із промовистою назвою: «Віра в Бога, якого нема: маніфест атеїста-пастора» авторства Клааса Хендрікса.
Можна зустріти таке поняття, як «соціальне Євангеліє». Під ним розуміють послання моралі Ісуса, як суспільного способу життя, але без надприродних елементів. Християнство розуміється, як гуманістичні та соціальні перетворення.
Вищезгадана теологія «смерті Бога», нерідко, є для християнського атеїзму ідеологічною основою. Більшість представників даної теології всерйоз розглядають смерть ідеї Бога у сучасному суспільстві, а меншість – фактичну смерть реального Бога.
НОМІНАЛЬНЕ ХРИСТИЯНСТВО
Не забудьмо, згадати і про культурне християнство – це формальне прийняття християнської культури, але без визнання християнської філософії. Наприклад, така людина буде ідентифікувати себе як «християнин», добровільно брати участь в ритуалах, але при цьому не визнавати спасіння через Христа. Християнські атеїсти є представниками номінального християнства.
Християнський атеїзм може мати католицьку, протестантську та православну культурну форму. Або ж ідентифікувати себе, як універсальне християнство. Згідно опитувань, в Нідерландах 17% відсотків католиків визнали себе агностиками чи атеїстами, а в США атеїстами виявилися 4% протестантів.
Впливовими представниками християнського атеїзму у рамках християнської релігії є:
— Пол ван Бурен – один із теологів «смерті Бога»;
— Дон Купіт – британський філософ, один із ідеологів нереалізму;
— Вільям Монтгомері Браун – епископальний та старокатолицький єпископ, а також християнський комуніст;
— Клаас Хендрікс — пастор Протестанської Церкви в Нідерландах;
— Грета Воспер – служитель Об’єднаної Церкви Канади.
Є підстави, вважати Марію Терезу в другій половині її життя, як католицьку атеїстку. Остання, в одному із своїх листів пише наступне: «Коли я намагаюсь підняти свої думки на небеса, виникає така осуджуюча порожнеча, що самі думки повертаються, як гострі ножі і біль моє душі. Мені говорять, що Бог любить мене … і тим не менше реальність темряви, холоду і порожнечі настільки велика, що ніщо не торкається моєї душі».
НЕРЕАЛІЗМ
У культурному християнстві є псевдо-релігійна традиція, що має назву нереалізм. Нереалістичне християнство (самоназва) пропонує вірити у Бога, але не надприродного. Також визнається етичне вчення Ісуса, але без визнання його спасительної місії. Христос може визнаватися історичною особистістю, збірним образом єврейських проповідників, але, в основному, виступає високоморальною легендою. Нереалісти визнають позитивний вплив релігійного вчення, як на моральне, так і соціальне життя людей. Всі теїстичні моменти у традиційному християнстві вони сприймають, як метафору чи алегорію. При цьому обряди та літургія не відкидаються. Нереалісти не відмежовуються від християнства, як такого, і тому називають свій світогляд – нереалістичним варіантом християнством.
Хоча правильніше було використати назву «християнський нереалізм». Адже, навіть поверхневого огляду Біблії достатньо вистачить щоби зрозуміти, що християнство не мислиме без надприродного. Старий Завіт чітко заявляє про створення світу Богом. Новий Завіт просякнутий ідеєю життя після смерті, яке напряму пов’язується із Христом. Тай і сам атеїзм вважається безумством: «І сказав безумець у серці своєму: Бога нема» (Псалом 14:1).
ІСУЇЗМ І АТЕЇЗМ
Християнський атеїзм може бути видом Ісуїзму. Останнє, є позначенням для широкого кола філософій протестних релігійних та квазірелігійних груп, що визнають цінність етичного вчення Ісуса (звідси і назва). При цьому їх також об’єднує не визнання догматів, що йдуть від апостола Павла. Варто нагадати, що майже все християнство є саме павліканським християнством, або павліканством. Американський популяризатор науки та астроном – Карл Саган – стверджував: «Моє давнє уявлення про християнство є в тому, що воно представляє собою сумішшю двох, здавалося би, незмішуваних частин – релігії Ісуса та релігії Павла. Томас Джеферсон намагався видалити Павлові частини із Нового Заповіту.».
Зокрема, американський теолог «смерті Бога» Вільям Гамільтон розглядав Ісуса, щонайбільше, як прогресивного рабина. Та пропонував слідкувати за ним у світі без Бога.
ХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА ТА АТЕЇЗМ
Треба вказати, що ідентифікація напрямів християнинства може сприйматися, як саме етнічна ідентифікація. Наприклад, у Нідерландах поняття «католик» є ідентифікацією, так само як «голандець». Інколи це доходить до абсурду. В Північній Ірландії за часів активної діяльності ІРА ходив анекдот. «В Белфасті зупиняють на дорозі чоловіка, і питають в яку церкву він ходить. Коли чоловік відповідає, що він атеїст, то вони перепитують, який саме він атеїст: протестантський чи католицький». Під час югославської війни бути хорватом означало бути католиком, а відповідно сербом – православним, в незалежності чи людина була віруючою чи ні.
Інколи навіть відомі атеїсти визнають вплив культурної спадщини християнської релігії:
— білоруський президент – Олександр Лукашенко – назвав себе «православним атеїстом»;
— Дуглас Мюррей – британський письменник та журналіст, який стверджує про великий вплив християнства на європейську культуру;
— британський популяризатор науки та біолог-еволюціоніст – Річард Докінз – попри свій атеїстичний активізм, визнав себе «культурно англіканцем»;
— Ден Севідж – американський письменник, журналіст та «культурно-католицький» атеїст;
— Антон Рубінштейн – російський піаніст та композитор, який ідентифікував себе, як «християнський атеїст»;
— американський журналіст та громадський активіст – Крістофер Гітченс – признався, що «мій атеїзм завжди має протестантський присмак».
Американський письменник та гуманіст – Курт Воннегут – визнавав етику Христа. Так він писав: «Якби не послання милості та милосердя в Нагорній проповіді Ісуса, то я не хотів би бути людиною. Я так би швидко став би гримучою змією». Між іншим, він згадував слова свого прадіда – Клеменса Воннегута, а саме: «Якщо те, що сказав Ісус, було добре, то яке це може мати значення, був він Богом чи ні?».
НЕ ВАРТО ПЛУТАТИ…
До християнського атеїзму включають те, що, по-суті, не є атеїзмом.
З однієї сторони Томас Альтізер вказує, що Бог буквально помер. І хоча наразі світ без Бога, але, все-таки, світ був ним створений. Філософські погляди теолога є пандеїзмом, який стверджує про трансформацію Бога-персони у безлике Буття. Тому, як на мене, термін «християнський пандеїзм» є більш адекватним визначенням для світогляду Альтізера. Тим, більше, що практично всі християнські атеїсти не визнають, що надприродний Бог хоч коли-небудь існував.
Інший впливовий теолог «смерті Бога» — Симон Вейль, мав відверто агностичні погляди. Доречно згадати його висловлювання: «Все ж я був вихований моїми батьками і братом в повному агностицизмі, і я ніколи не робив ні найменших спроб відійти від нього. Я ніколи не мав ні найменшого бажання зробити це, і я думаю, що абсолютно правильно». Нелогічно, що агностика зараховувати до атеїзму. Погляди Вейля варто назвати терміном «християнський агностицизм».
В обох випадках, звісно, відкидається надприродне у самому Ісусі. Але цього, все-таки, недостатньо, що би їх рахувати прикладами атеїзму. Останні дві філософії теж відносять до ісуїзму.
У рамках традиційного монотеїстичного християнства є поширеним відносити все культурне християнство до християнського атеїзму. Зокрема, християнський проповідник Крейг Грошель випустив навчальне релігійне відео із чіткою назвою «Вірити в Бога, але Жити так, ніби Він не існує: християнський атеїст». Одначе, в даному випадку ми маємо справу із практичним атеїзмом, де людина, не в залежності від відношення до існування Бога, не проявляє духовного життя та зв’язку із Богом («жити так, ніби Він не існує»). Можливо, це краще назвати «атеїстичною практикою». Хоч, християнський атеїзм і є частиною практичного атеїзму, він явно відкидає надприродне і позиціонує себе, як атеїзм. У противному випадку, агностики, деїсти, пантеїсти, та просто неревні монотеїсти попадають у категорію «атеїзм», хоч і невідкидають надприродне. Це породжує велику путаницю.
Зрідка можна зустріти таке твердження: «християнським атеїстом є атеїст, що живе по совісті». Так, канадський психолог – Джордан Петерсон – стверджує наступне: будь-який атеїст, що живе моральним життям, насправді не є атеїстом, а є релігійний. Наприклад, він може бути іудейо-християнином. В даному випадку, не обов’язково моральність атеїста заснована лише на християнській релігії. Адже це можу бути пов’язано із іншими релігіями, а, скоріш за все, має відношення до світських філософій.
- P. S. Християнський атеїзм не є чимось унікальним. До ісуїзму включать також і християнську форму деїзму чи пантеїзму. Подібними філософіями є іудейський та буддійський атеїзм. Певний відсоток атеїстів є у культурному мусульманстві та індуїзмі. Сатанізм Ла-Вея має атеїстичну природу.
Дмитрук Андрій
Джерела
Кристофер Хитченc: «Бог не любовь. Как религия все отравляет». Москва, Альпина нон-фикшн, 2011 г. [Глава Перша і Друга] ;
http://www.bbc.co.uk : Christian Atheism ; https://www.faithgateway.com : Are You A Christian Atheist? [+ Графіка] ; https://en.wikipedia.org : Christian atheism ; Jesuism ; https://en.wikiquote.org : Christian atheism ; http://www.atheists-for-jesus.com : Rescuing Jesus From The Bible
