Предметом запитання виступає той, що запитує і це не «людина» або «життя», оскільки філософ називає його Dasein, тобто в даному перекладі звучить як «людське суще» (онтологічне розуміння). Dasein – суще , яке запитує про своє буття: хто я є? що я є? як я є? Такий спосіб мислителем називається нічим не іншим як екзистенцією. Якщо мова торкається умов будь-якої науки про суще (онтологія), то екзистенційний аналіз структури сущого, яке запитують називається фундаментальна онтологія.
Г. Шпігельберг помітив і порівняв різницю двох установок – Едмунда Гуссерля і Гайдеггера. В результаті порівняльного аналізу виявилось, що є суттєва різниця між феноменологією одного і фундаментальною онтологією іншого: первинний інтерес Гуссерля епістемологічний (Як можна пізнати людину?), у Гайдеггера він онтологічний (шо є Буття і яке наші підстави для філософування та феноменологізування посеред нього?).
Гайдеггеревий вплив на філософську психіатрію слід описати як термінологічний. Екзистенціальна аналітика дала психіатрам можливість оновлення концептуального апарату, установлення в термінології нових зав’язків тими, що існували, але оновленими поняттями, з метою поставлення нових запитань та акцентування проблемної точки термінологічної мережі. В основі будь-якої науки лежить визначена уява про світ, відповідно й визначена онтологія. Істина науки не є абсолютною, але онтологічно відносна, тобто є істина для конкретної науки з даною їй онтологією.
Тому використовуючи гайдеггерівські критерії відмінності природо наукового та філософського аналізу, необхідно стверджувати, що будь-яка наука в межах причинного пояснення явищ зберігає за собою певні рамки. Якщо нею використовується аналіз як пошук цілісності, фундаментальних структур, які стоять за фіксуючими наукою явищами, вона звертається до філософії, розширюючи свої межі.
Не закінчена праця «Буття і час» та неоднозначна уява трактування Dasein привела до специфічного антропологічного витлумачення даного концепту в психіатрії. З цим поняттям перш за все інтерпретується людське існування «буття – в — світі». Далі ставиться запитання про «хто»: присутність – суще, яке завжди є я сам, буттям, яке належить тільки собі. Це принесло неабияку вигоду для подальшого розвитку психіатрії.
Пегас
