Максим Сповідник

В  церковній  історії  він відомий  не лише   як християнський монах, але  як богослов та філософ,  захисник  христологічного  вчення, правильніше  буде сказати доктрини, яка стосується  поєднання  двох  воль в Ісусі  Христі – людської та божественної.  Також  він відомий як  опонент  політичної  влади  візантійських імператорів та об’єднання  Вселенської церкви   навколо  вже існуючого   вчення монофелітів  про одну волю в Христі.

Про життя Максима  Сповідника  відомо небагато.  Деякі дослідники  вважають,  що дії  цієї релігійної постаті  оцінювалися по – різному  як прихильниками так і противниками. А тому  існує дві версії  опису життя  Максима Сповідника. За офіційною  версією прихильників,  він народився  у  місті  Константинополі  у 580 році, а от противники стверджують, що  Максим  Сповідник  народився у Палестині. Під питанням знаходиться  його походження, тому що   за офіційною версією  – походив із благородної візантійської  сім’ї ,  що  надалі визначило  його  державний статус  секретаря  при візантійському імператорі Іраклії (611-641 рр.). Можливо  Максим  з ним родичався.

У 630 р. – залишивши суспільну  діяльність,  посаду секретаря при імператорі,  постригається у ченці  в монастирі Хризополіса, що розташовувався   на  узбережжі  Босфорської протоки,  напроти м. Константинополь (зараз  це сучасне турецьке місто Юскюдар). У цьому ж монастирі його було  піднесено  в сан ігумена (настоятеля монастиря).  Під час  захвату  персами Анатолії,  багатьом християнам довелося тікати зі Сходу  в Єгипет, а з Єгипту – у західну Африку.

У 640 р. – за дорученням Патріархха  Константинопольського Софронія  був переведений  в інший монастир поблизу  м. Карфаген.  В Карфагені Максим Сповідник  починає  глибоко вивчати   христологію  візантійського богослова  Григорія Ніського  та Діонісія Ареопагіта. Тут він розпочинає свою першу в житті  богословську та аскетичну кар’єру  письменника.  Його високо оцінило  місцеве населення  та духовенство  як  людину  святу  ще при його житі.

У 645 р. –  після  вигнання, у Карфагені   після смерті Патріарха Сергія, патріарший престол намагався зайняти Пірр, проте  через  політичні обставини його було скинуто. Проти нього як наступника патріарха , крім того  монофеліта   виступає  Максим Сповідник.  Між Піром та Максимом відбувається публічна полеміка.

Так як  Пірр  стосовно енергій  та воль в Христі говорив, що воля  є категорією іпостасі, натомість   як максим Сповідник , якого підтримували  північно – африканські  єпископи стверджував, що воля є категорію природи, а не іпостасі в Ісусі Христі, а тому необхідно визнавати  дві природи  та  дві волі.

І для того, щоб не втратити  це патріаршество, Пір  визнає доведення Максима Сповідника правильними. Використовуючи це переконання вони  відправляються  до Риму. Коли  прибули до Константинополя,  то за  наступника попереднього імператора – Константа ІІ, Пір  змінює свої погляди, знову ж таки займаючи позицію монофелітів.  Рим піддав анафемі  Піра,  захистивши Максима.

Спірні питання Константинопольського Патріарха Павла та Римського  Теодора  заставили імператора Константа ІІ  підписати імператорський Тіпос, а також заборонити усім місцевим жителям сперечатися   по даному питанню. З 5 по 31 жовтня  649 р. –  Лютеранський Собор  осудив   монофелітів, на ньому були присутні  500  учасників, в тому числі і Максим сповідник.  На думку деяких дослідників,  офіційний  акт собор був  складений Максимом  Сповідником.

Імператор Констант ІІ  вирішив  примусово заставити  підкоритися  Тіпосу. Проте Максим Сповідник  не захотів. Був звинувачений як єретик  у 662 році  разом з патріархом Софронієм, папою Мартином.  Відбував ув’язнення  в Колхидах, а 13 серпня   662 року  помер.

У грецьких прологах згадується  про переесенння мощей святого преподобного максима Сповідника  – 13 серпня.  21 січня за Юліанським календарем Церква вшановує його  святу пам’ять.

Стрикалюк  Богдан – магістр релігієзнавства