Про Секста Емпіріка нічого не відомо, крім його праць, які дають мало біографічних відомостей. Його дати все ще обговорюються, а його ім’я — це скоріше титул, що означає «Секст з емпіричної школи», що вказує на його зв’язок із емпіричною школою медицини. За словами вченого Томаса Маутнера, «його ім’я вказує на те, що він був лікарем, який базував свою практику на клінічних спостереженнях, а не на отриманні медичної доктрини». Здавалося б, це так, оскільки його твори постійно підкреслюють важливість особистих спостережень і роздумів. Кажуть, що він написав десять книг про пірронізм, з яких збереглися дві – «нариси пірронізму» та «проти математиків .
Твори Емпіріка були виявлені агентами флорентійського банкіра і державного діяча Лоренцо Медічі і додані до колекції його бібліотеки. Перекладені латинською мовою в 16 столітті твори Емпіріка вплинули на французького філософа і письменника епохи Відродження Мішеля де Монтеня, французького єзуїтського апологета і полеміста Франсуа Верона. Потім твори «Емпіріка» використовували під час католицької Контрреформації, щоб спростувати аргументи протестантської Реформації.
Роботи Емпіріка продовжують вивчатися в наш час і мають таку ж силу, стверджуючи, що неможливо прийти до висновків ні про що, тому що інтерпретація реальності не відповідає реальній дійсності. Згідно з Емпіриком, щоб жити мирним життям без конфліктів, потрібно відмовитися від суджень і навіть очікувань того, що хтось може робити правильні судження, але цей центральний момент часто ігнорується, оскільки його твори натомість використовуються для нападу на інші ідеології чи захисту власних.
Іван Гудзенко
