Людина прагне осягнути своє місце і свою роль чи призначення у цьому житті. Коротше кажучи, будь-яка людина, до певної міри, хоче жити осмисленно.
Чи має шанс людина, у сучасному техногенному світі, на осмисленне життя? Здається, що це, беззаперечно – так! Але це так здається лише на перший погляд. Ми володіємо доступом (необмеженим) до інформації, але – неспроможні, серед інформаційних потоків, намацати шлях до Істини! Людина (розумна?) втопилася у цих потоках і плине туди, куди несуть її їхні бурхливі каламутні води.
«Все, що бачимо ми — суб’єктивна мара;
Людське око суть світу не прозира!», — писав ще персидський філософ Омар Хайям. А відтоді, хмари над людьми згустилися максимально, бо заганяємо ми себе у повну добровільну безвихідь. Шанс людини у тому, щоб зупинитися і почати мислити. Та на це ми не знаходимо часу і не маємо бажання перевантажуватися!!! «Мислення є найскладнішою роботою і тому так, критично, мало існує людей мислячих», – казав один сучасний мудрець.
Комерція править світом людей і штовхає нас до ілюзорних цінностей. Ця домінанта примусила нас забути, що людина є звичайним природним створінням. Ми є нічим не кращими, навіть, від одноклітинного найпростішого організму, не говорячи вже про більш складноорганізованих живих істот.
Щоб це зрозуміти і усвідомити доконечно, потрібна неабияка сміливість мислення, а головне – нічим необмежена тяга до справедливості Абсолютної!!!
Справедливість є основним критерієм істинності. Шлях до Істини відкривається через Правду і Справедливість!
Ми ж брешемо самі собі, що нашим призначенням на Землі є втілення якихось заповітів: Нових чи Старих. Тим самим, ми знімаємо з себе відповідальність за ті невимовні безчинства, які здійсняє людська спільнота на планеті Земля і перекладаємо її на щось зовнішнє чи потустороннє. Для самооправдання ми придумали, навіть, абсурдну версію про наше інопланетне походження! Усілякі нісенітниці – це втеча від реальності у безумство. Зцілення ж наступає тільки від Правди і Справедливості!!!
Але: скільки людей, стільки ж думок…
Наша гонитва за втіленням індивідуальних амбіцій відкидає нас від взаємопорозуміння. Ми сховалися від своєї совісті у штучний технічний світ з його штучними цінностями.
Феномен людини полягає у тому, що її діяльність і саме існування, уже давно, базуються на процесі знищення власного середовища розповсюдження. Найяскравіше це твердження освітлено словами Івана Франка:
«Там, де хліб родити має поле,
Мусить плуг квітки з корінням рвати!»
Отже, відколи утвердилося людське суспільство, відтоді розпочався технічний прогрес і, одночасно, людина стала руйнівним фактором.
Тож, ми повинні визнати, що унікальною відмінністю людини від усіх інших живих створінь є те, що тільки людська діяльність вносить руйнівний дисбаланс у навколишнє природне середовище! Вже у другій половині, так званого, XX століття під впливом руйнівної деструктивної діяльності людського суспільства дисбаланс у біосфері Землі набув незворотного всепланетного масштабу. (Дивитись доповідь в ООН Г. Г. Брундтланд «Наше спільне майбутнє»).
Ми довели свою колиску до руйнації, а іншої ми не маємо. Колиска у людини, може бути, одна-єдина!!!
Висновок. Насправді, людина не є гуманоїдом і творцем, а є архіжорстоким холоднокровним деструктивним руйнівником, який волюнтариськи привласнив собі претензію на володіння Істиною!!!
(далі буде)
Юрій Мажевський
