Аль – Фарабі

Аль – Фарабі вважають яскравим представником  середньовічної арабської філософії, послідовником  східного арістотелізму,  математиком та теоретиком музики, науковцем Близького Сходу. Він є автором коментарів до арістотелівської «Метафізики» та творів Платона. Його праці змогли вплинути на розвиток  подальшої  філософії ібн Сіни, ібн Баджі, ібн Туфайля, ібн Рушда, на  всю філософію та науку Західної Європи. Йому навіть приписують створення  бібліотеки в місті Отрар.

Аль – Фарабі  народився  близько  950 році у місті Дамаск. На жаль  до нас дійшло мало біографічних свідчень про життя Аль – Фарабі.

Арабський історик Ібн  Ахмад (ХІ століття) написав цілу історичну працю про життя та діяльність Аль – Фарабі ,хоча вона  таки  не дійшла до наших часів, стала відомою лише з цитат та посилань з інших джерел. Дослідники  вважають, що Аль – Фарабі  народився у невеликій місцевості Фараб (зараз сучасна територія  Південного Казахстану), де протікає  річка Арись, що впадає у притоку Сирдар’я. сучасник філософа Ібн Хаукал стверджує, що Фарабі  походив із міста Весідж, що  розташовувалося  у Фарабському окрузі.

Нам досі невідомо до  якої національності  належав Аль – Фарабі. Проте арабські історики спираються до такої думки, що  філософ  відносився  до східноазіатського тюркського  народу. Існує  й друга версія, згідно якої Фарабі  має перське походження.  Вже з середини ХХ століття виникає ціла дискусія, яка не має  ніякого наукового обґрунтування щодо національної ідентифікації Аль – Фарабі до будь – якої  із конкретних національностей  Середньої Азії.  Припускаються тієї думки, що  освіту  Фарабі здобув  на своїй  батьківщині. Існують історичні свідчення, які підтверджують про від’їзд  Фарабі  із Середньої Азії.  Аль Фарабі  побував у багатьох містах, зокрема у Шаші (сучасному Ташкенті), Самарканді  та Бухарі, де він навчався та працював.

У місті Багдаді  він  здобуває  прекрасну освіту. На той час Багдад стає столицею та культурним центром  всемогутньої  держави – Арабського халіфату. Філософ  побував  у багатьох містах Стародавнього Ірану таких як  Ісхафан, Хамадан, Рєя (сучасний Тегеран). Він оселяється  у місті Багдад  при правлінні халіфа аль – Мухтадіра (правив з 908 по 932 роки),  приступає до вивчення  різних наук та мов. Проте  імен вчителів Аль – Фарабі  не спостерігається. Нам відомо лише про те якими науками захоплювався  філософ:  медициною, логікою та грецькою мовою.

Багадад у житті  філософа  Фарабі  відіграв  чи велику  роль. Так як на той час  його вважали  Меккою для  інтелектуалів. Тут працювала відома школа перекладачів,  де значну роль відіграли несторіани. Самі ж несторіани перекладали та давали  свій коментар  до творів  античних філософів: Платона, Арістотеля, Галена, а також математика Евкліда. Окрім цих речей, у школі  перекладу проходив процес  засвоєння  культурних досягнень Стародавньої Індії. Аль – Фарабі  був дуже зацікавленим  цими речами. Його  вчителем  став  Юхана  ібн Хайлан та видатний  перекладач  по  античним текстам на арабську мову – Абу Бішр Матта. Згідно  історика Усейбіа,  про Юхана ібн Хайлана Фарабі розповідав  як про людину, що була чітко  приєднана  до  живої  традиції передачі  спадкоємства філософії  Арістотеля  від вчителя до учнів, а разом із тим до цілої низки покоління.

Абу  Бішр Матта  викладав  для  Аль – Фарабі  логіку. Проте  за середньовічними свідченнями  учень Фарабі  зумів досить швидко перевершити свого вчителя. Він  отримав доступ, щоб ближче ознайомитись з працею Арістотеля «Друга Аналітика». Цю працю намагалися приховати несторіани, тому що  у ній  розвивалися  теоретико – пізнавальні погляди, які  не змогли залишити місце для релігійного одкровення.

Дуже швидко він стає  відомим у світі  науковцем. У 941 році – переїжджає у місто Дамаск, у якому  проводить останні роки свого життя, займається науковою діяльністю. Тут він закінчує свою працю «Трактат про добродійне місто».  В літературі  існують розповіді  щодо Аль – Фарабі, нібито він працював  садовим  сторожем,  а науковою діяльністю займався лише вночі, при світлі свічі, яку  купив на зароблені  ним гроші.

У швидкоплинному часі  Фарабі  знаходить  для себе халебського покровителя  на ім’я Сайф  ад – Даула Алі (правив з 947 по 967 роки). Ад – Даула   був покровителем  над передовими людьми свого часу, частково поетами  із різних країн Сходу,  в їхньому числі  були Абу Фірас, Абу Аббас, Абул Фарадж, Абул Фатх, ар – Раффі, Ібн Нубата, ар – Ракі, Абдулах ібн Халавейхі,  Абу Тайб  ал – Лугаві. Придворним науковцем Аль – Фарабі не став, не перебирався до міста Халеб, лише приїжджав сюди з Дамаску.

З 949 – 950 років – відвідує Єгипет.  Щодо його смерті існує дві версії. Згідно першої версії  Аль – Фарабі помирає природною смертю у місті Дамаск, а за другою версією – був вбитий при поїздці в місто Аскалан грабіжниками.

Аль – Фараби помирає взимку у 950 році. Його було поховано  без участі мусульманського духовенства. Окремі мусульманські автори прагнуть показати  арабського філософа як правовірного мусульманина.

Стрикалюк Богдан – магістр релігієзнавства