Аль – Фарабі народився близько 950 році у місті Дамаск. На жаль до нас дійшло мало біографічних свідчень про життя Аль — Фарабі.
Арабський історик Ібн Ахмад (ХІ століття) написав цілу історичну працю про життя та діяльність Аль — Фарабі ,хоча вона таки не дійшла до наших часів, стала відомою лише з цитат та посилань з інших джерел. Дослідники вважають, що Аль – Фарабі народився у невеликій місцевості Фараб (зараз сучасна територія Південного Казахстану), де протікає річка Арись, що впадає у притоку Сирдар’я. сучасник філософа Ібн Хаукал стверджує, що Фарабі походив із міста Весідж, що розташовувалося у Фарабському окрузі.
Нам досі невідомо до якої національності належав Аль — Фарабі. Проте арабські історики спираються до такої думки, що філософ відносився до східноазіатського тюркського народу. Існує й друга версія, згідно якої Фарабі має перське походження. Вже з середини ХХ століття виникає ціла дискусія, яка не має ніякого наукового обґрунтування щодо національної ідентифікації Аль – Фарабі до будь – якої із конкретних національностей Середньої Азії. Припускаються тієї думки, що освіту Фарабі здобув на своїй батьківщині. Існують історичні свідчення, які підтверджують про від’їзд Фарабі із Середньої Азії. Аль Фарабі побував у багатьох містах, зокрема у Шаші (сучасному Ташкенті), Самарканді та Бухарі, де він навчався та працював.
У місті Багдаді він здобуває прекрасну освіту. На той час Багдад стає столицею та культурним центром всемогутньої держави – Арабського халіфату. Філософ побував у багатьох містах Стародавнього Ірану таких як Ісхафан, Хамадан, Рєя (сучасний Тегеран). Він оселяється у місті Багдад при правлінні халіфа аль – Мухтадіра (правив з 908 по 932 роки), приступає до вивчення різних наук та мов. Проте імен вчителів Аль – Фарабі не спостерігається. Нам відомо лише про те якими науками захоплювався філософ: медициною, логікою та грецькою мовою.
Багадад у житті філософа Фарабі відіграв чи велику роль. Так як на той час його вважали Меккою для інтелектуалів. Тут працювала відома школа перекладачів, де значну роль відіграли несторіани. Самі ж несторіани перекладали та давали свій коментар до творів античних філософів: Платона, Арістотеля, Галена, а також математика Евкліда. Окрім цих речей, у школі перекладу проходив процес засвоєння культурних досягнень Стародавньої Індії. Аль – Фарабі був дуже зацікавленим цими речами. Його вчителем став Юхана ібн Хайлан та видатний перекладач по античним текстам на арабську мову – Абу Бішр Матта. Згідно історика Усейбіа, про Юхана ібн Хайлана Фарабі розповідав як про людину, що була чітко приєднана до живої традиції передачі спадкоємства філософії Арістотеля від вчителя до учнів, а разом із тим до цілої низки покоління.
Абу Бішр Матта викладав для Аль – Фарабі логіку. Проте за середньовічними свідченнями учень Фарабі зумів досить швидко перевершити свого вчителя. Він отримав доступ, щоб ближче ознайомитись з працею Арістотеля «Друга Аналітика». Цю працю намагалися приховати несторіани, тому що у ній розвивалися теоретико – пізнавальні погляди, які не змогли залишити місце для релігійного одкровення.
Дуже швидко він стає відомим у світі науковцем. У 941 році – переїжджає у місто Дамаск, у якому проводить останні роки свого життя, займається науковою діяльністю. Тут він закінчує свою працю «Трактат про добродійне місто». В літературі існують розповіді щодо Аль – Фарабі, нібито він працював садовим сторожем, а науковою діяльністю займався лише вночі, при світлі свічі, яку купив на зароблені ним гроші.
У швидкоплинному часі Фарабі знаходить для себе халебського покровителя на ім’я Сайф ад – Даула Алі (правив з 947 по 967 роки). Ад – Даула був покровителем над передовими людьми свого часу, частково поетами із різних країн Сходу, в їхньому числі були Абу Фірас, Абу Аббас, Абул Фарадж, Абул Фатх, ар – Раффі, Ібн Нубата, ар – Ракі, Абдулах ібн Халавейхі, Абу Тайб ал – Лугаві. Придворним науковцем Аль – Фарабі не став, не перебирався до міста Халеб, лише приїжджав сюди з Дамаску.
З 949 – 950 років – відвідує Єгипет. Щодо його смерті існує дві версії. Згідно першої версії Аль – Фарабі помирає природною смертю у місті Дамаск, а за другою версією – був вбитий при поїздці в місто Аскалан грабіжниками.
Аль – Фараби помирає взимку у 950 році. Його було поховано без участі мусульманського духовенства. Окремі мусульманські автори прагнуть показати арабського філософа як правовірного мусульманина.
Стрикалюк Богдан – магістр релігієзнавства
