- Зародження філософської думки
- Аналіз процесу зародження філософії
- Функції філософії
Зародження філософської думки
Як зазначалося у найпершому пості нашого блога, зародження філософії припадає на VI ст.. до н.е. на території Китаю, Індії та Середземномор’я майже одночасно. Період у який виникає філософія – так звана епоха «Осьового часу», характерними рисами якої є: розвиток розуму та особистості, що прийшов на зміну міфологічному світогляді довіри до природи.
Сучасна наука виділяє 3 основні теорії зарожденння філософії:
- Міфогенна – виходить з того, що філософія сягає найдавніших шарів людської свідомості, успадковуючи від міфології усі головні світоглядні проблеми, підносить їх до вищого рівня усвідомлення та піддає раціоналізації.
- Гносеогенна – полягає в якісній відмінності філософії та міфології, підкреслює наявність розриву між ними. Підгрунтям філософії вважається раціональне знання, яке є несумісним з міфологічними моделями світу.
- Гносеоміфогенна – вказує на те, що існує 3 невід’ємних джерела виникнення філософії:
- Міфологія;
- Раціональне знання;
- Життєва мудрість, досвід, що прагне врахувати не лише значущість міфології і роль знання у процесі виникнення філософії, а й буденний розвиток, людську мудрість та розсудливість.
Аналіз основних теорій та передумов зародження філософії
Першою є поява писемності, зумовлена нагромадженням у досвіді людей навколишнього знання, його нагромадження та трансляції. Потреба передати інформацію змусила людину винайти писемний знак, що сприяло накопиченню знання без якого не було б наукового і соціального прогресу. Крім того, записане слово свідчило про свою нетотожність з живою думкою. Саме у неписемних культурах основою світогляду залишилась міфологія.
Міфологія – загальнозначуще тлумачення світу, стосунків людини зі світом та людей між собою.
Завдяки ній людина відчула спорідненість зі світом, що спричинило перенесення людських якостей, а також якостей соціального цілого на всю людську реальність. Цей вид світогляду позбавлений проблемності, що полегшує людині прилучення до набутого досвіду і включає його до усталених соціальних зв’язків. Міфологія виступала дійсністю, реальністю!
Основні риси міфологічної свідомості:
- Антропоморфізм (антос – людина, морфос — форма) – спосіб світосприйняття, згідно з яким предмети природи, тваринні та міфічні істоти наділяються психічними властивостями і навіть виглядом людини.
- Образність – прагнення до віддзеркалення світу не в абстрактних поняттях, а за допомогою художніх образів.
- Персоніфікація – метафоричне зіставлення природи і соціальних об’єктів.
- Символізм – певні предмети, не втрачаючи своїх характеристик стають знаками інших предметів чи явищ, здатні їх змінювати.
- Генетизм міфу – ситуація, коли виникнення предмету видається за його основу, тобто пояснити світ чи явище означає розказати про його походження, генезис.
- Синкретизм (злиття усього з усім) – міфологія зливається з усім, що входить до неї, з усіма її компонентами: мистецтво, релігійний культ, етичні норми, естетичні цінності об’єднуються в єдину образну міфологічну картину світу, поєднуючи в собі дійсне і бажане, реальне і фантастичне, природнє і трансцендентне. В такому ракурсі міф виступає умовою будь якої культури, адже з його допомогою складаються та оформлюються цілісні орієнтири.
Згодом між людиною і природою почали виникати опосередковані ланки, які отримали назву – сфера соціально-культурних процесів – сфера створених людиною речей та засобів життєдіяльності , які у відношенні до людини постають штучними явищами. Ця сфера розвивалась паралельно з технологіями людської діяльності та за своїм розвитком і вдосконаленням вимагала не міфологічного, а особливого мислення, яке фігурує себе у послідовних діях – дискурсивне мислення – це мислення, яке рухається послідовно, впорядковано, через чітко-фіксовані пункти до певних результатів. З’являються зародки науки, мистецтва, етичних норм, релігії, права. Потроху руйнується міфологізація соціальних процесів, а відповідно і міфологічна свідомість.
Мислення набуває суттєвих відмінностей і відбувається зародження філософії.
| Міфологія | Філософія |
|---|---|
| Формується і розвивається стихійно | Є свідомою формою інтелектуальної дійсності |
| Творцем міфів є народ | Є авторською формою творчості |
| Характеризується відсутністю протеставлення людини світу | Знаменує виділення людини з певної спільноти, є індивідуальною формою самовизначення |
| Розповідає про явища оточуючого світу | Пояснює свої твердження, аргументуючи свої переконання |
| Міф є синкретичним (загальним) | Характеризується аналітико-синтетичним мисленням |
Поява знання, яке перевищувало людські можливості, слугувало способом прилучення до таємничого. Вони не підлягали розголосу, вимагало приховування. Зараз вони називаються езотеричними знаннями. Проте ці знання носили в собі певні протиріччя: з одного боку, вони вимагали широкого розповсюдження та вільного доступу, а з іншого – ці знання не носили філософський характер, тобто вони існували не як самостійний витвір людини, а як символічний прояв вищої реальності. Знання езотеричного типу не стали філософськими, бо не містило звернення до кожної людини.
Ще одною з передумов виникнення філософії безумовно стала поява МУДРЕЦІВ!
Мудрість – повне синтетичне знання, яке сприймається як досконале, здатне виправити і впорядкувати людське життя і наблизити його до досконалості. Вона завжди сприймалась невід’ємною від її носія – мудреця – людина, наділена життєвим досвідом, яка власними зусиллями досягла мудрості.
«Мудрість доступна лише Богам…», — Піфагор
Функції (Призначення) філософії
- Філософствування – пошук цілісної картини світу, надання йому завершеності, тобто філософія навчає мислити та вивчати себе.
- Пізнання істини.
- Подолання утилітарного підходу до життя, тобто філософія необхідна для людського життя, в якому відведене місце долі, розуму і духу.
- Пізнання неосяжного, тобто судити про усвідомлені людьми речі, виходячи з визнання їх загальної основи, першоначала.
- Філософське відношення до життя, яке дається людині щоденно, через осмислення наявних форм культури (мораль, релігія, мистецтво), можливість подивитися на себе і на світ з погляду вічності.
- Філософія виникає як потреба людини розширювати кругозір, тому вона історично розвивається і людина відчуває потребу поглиблення знання про світ, потреба осягнути світ у таких ракурсах, які не можливо осягнути досвідом. Людина потребує знання про світ, як цілісну реальність, з якої потім формує програму своєї поведінки.
