Успіх на Мессінському хребті
Першим етапом британського наступу стала атака на Мессінський хребет 7 червня 1917 року. Цей виступ німецької оборони знаходився на південь від Іпра й мав велике стратегічне значення. Підготовка до операції тривала багато місяців. Британські сапери прорили довгі тунелі під німецькими позиціями та заклали величезні міни. Уранці 7 червня одночасний вибух 19 мін став одним із найпотужніших штучних вибухів в історії на той момент. Німецькі укріплення були буквально знищені, а британська 2-га армія генерала Герберта Пламера швидко просунулася вперед. Наступ завершився майже повним успіхом і створив у британського командування відчуття, що прорив фронту у Фландрії цілком можливий.
Саме цей успіх переконав Гейґа продовжувати масштабний наступ, попри застереження деяких офіцерів. Командувач 5-ї армії Губерт Гоф пропонував обережний поетапний наступ, але Гейґ прагнув швидкого прориву німецької оборони.
Початок катастрофи
31 липня 1917 року британці розпочали новий великий наступ. Перед атакою артилерія випустила близько 4,5 мільйона снарядів. Британське командування сподівалося, що така підготовка знищить німецькі укріплення та відкриє шлях піхоті. Однак ситуація виявилася зовсім іншою. Німецькі бетонні доти витримали бомбардування, а кулеметні гнізда залишилися боєздатними. Крім того, артилерійський вогонь зруйнував дренажну систему Фландрії. Коли почалися серпневі дощі, поле бою швидко перетворилося на суцільне болото.
Першого дня британці досягли певного успіху лише на лівому фланзі. На головному напрямку атаки наступ фактично захлинувся. Вже через кілька днів солдати змушені були пересуватися по коліна у багнюці, тягнучи зброю та боєприпаси через затоплені вирви від снарядів.
Пасшендейл: символ безглуздих втрат
У вересні та на початку жовтня погода тимчасово покращилася, що дозволило британцям просунутися вперед. Але кожен новий успіх коштував величезних жертв. Особливо кривавими стали бої біля села Пасшендейл.
Гейґ продовжував наполягати на наступі навіть тоді, коли стало очевидно, що прориву досягти неможливо. 12 жовтня британці здійснили ще одну атаку, яка завершилася провалом. Наприкінці жовтня відбулися нові штурми, але вони принесли лише мінімальні результати.
6 листопада британські війська нарешті зайняли руїни Пасшендейла. Проте цей успіх був майже символічним: за кілька місяців боїв союзники просунулися лише приблизно на вісім кілометрів.
Втрати британської армії були катастрофічними — близько 325 тисяч солдатів. Німці також зазнали значних втрат, але британцям не вдалося досягти жодного стратегічного прориву. Битва при Пасшендейлі стала уособленням виснажливої окопної війни, де життя сотень тисяч людей приносилися в жертву заради кількох кілометрів землі.
Французька армія відновлює сили
На відміну від британського командування, французький генерал Філіпп Петен діяв значно обережніше. Після невдалого наступу Нівеля французька армія переживала серйозну кризу: солдати були виснажені, а в деяких частинах навіть відбувалися бунти.
Петен вирішив уникати великих ризикованих операцій. Його стратегія полягала у локальних наступах із чітко обмеженими цілями. Такий підхід виявився набагато ефективнішим.
У серпні 1917 року французькі війська під командуванням генерала Гійома провели успішний наступ біля Вердена та повернули майже всі території, які німці захопили у 1916 році. Ще більшого успіху французи досягли в жовтні під час битви при Мальмезоні. Французька 10-та армія захопила важливий хребет Шмен-де-Дам. Ця операція показала, що ретельно підготовлений обмежений наступ може приносити кращі результати, ніж масштабні фронтальні атаки.
Камбре та народження нової війни
Наприкінці 1917 року британці спробували знайти новий спосіб прорвати позиційну війну. Так народився план наступу біля Камбре, який став однією з найважливіших битв усієї війни.
Головну роль у новій операції мали відіграти танки. Британський офіцер Джон Фуллер запропонував раптовий удар без тривалого артилерійського бомбардування. Ідея полягала в тому, щоб застати німців зненацька та прорвати оборону за допомогою броньованих машин.
20 листопада 1917 року британська 3-тя армія генерала Джуліана Бінга розпочала наступ, використавши 324 танки — найбільшу кількість за всю війну на той момент. Для німців це стало справжнім шоком. Танки легко долали колючий дріт і траншеї, а британська піхота швидко просувалася вперед.
Уперше за багато років союзники змогли здійснити глибокий прорив із відносно невеликими втратами. Проте британське командування не мало достатніх резервів для розвитку успіху. Просування зупинилося неподалік Камбре.
30 листопада німці завдали потужного контрудару. Частину британських успіхів було втрачено, а фронт майже повернувся до попереднього стану. Проте значення битви при Камбре було величезним. Вона довела, що поєднання танків, раптовості та координації військ може подолати окопну оборону.
Підсумки кампанії 1917 року
Кампанія на Західному фронті у 1917 році не принесла вирішальної перемоги жодній зі сторін. Британські наступи у Фландрії завершилися колосальними втратами без стратегічного результату. Французька армія поступово відновила боєздатність, але уникала масштабних операцій.
Водночас саме 1917 рік став переломним у технологічному сенсі. Битва при Камбре показала майбутнє війни — епоху танків і механізованих проривів. Уже наступного року союзники використають цей досвід для остаточного розгрому Німеччини.
Іван Гудзенко
