Доктрина

Необхідно зазначити, що на віровчення шиїзму вплинула антична філософія, а також такі  релігії як зороастризм, мітраїзм та інші. Шиїзм розробив власну доктрину і з 5 стовпів:

  • Таухід (віра в Єдиного Бога)
  • Адль (Справедливість Божу)
  • Набувват (Пророків та Пророцтва)
  • Імамат (духовне та політичне управління 12 імамів)
  • Маад (загробне життя)

Доктрина майже близька з сунітською, ґрунтується на Корані та Сунні.  У ній один виняток: до хадісів пророка Мухаммеда приєднуються  висловлювання імамів. І що саме цікаве ці висловлювання за змістом  ідентичні. Коран та Сунна і релігія для шиїтів мають не лише  зовнішнє значення, а внутрішній, прихований сенс.

Віровчення шиїзму носить здебільшого езотеричний характер. В  езотеричному дусі переслідуваними шиїтами висувався принцип «такії» (благорозумної прихованості віри). Цей же принцип в помірності визнається деякими сунітами ханафітського мазхабу, котрими  «такія» допускається в разі смертельної загрози. Шиїтами ж вона використовується в той момент, коли людина опинилася у ворожому середовищі.

Доктрина шиїзму та сунізму майже спільні у першому, третьому та п’ятому догматі. Шиїзм відрізняється від сунізму тим, що виступає за свободу людської ініціативи (людина не відповідає за власні вчинки, тому Боже покарання за них несправедливе). Розходження шиїзму з сунізмом  спостерігається  у вченні про імамат. У шиїтів він грає роль божественної установи, продовження пророцтва.

Наріжним догматом шиїзму виступає віра в імама (в сунізмі цього немає, оскільки посада імама є практичною необхідністю і не більше). За вченням шиїтів, імам володіє духовністю, безгрішний, непогрішний, має пряме відношення до посвячення  езотеричних знань релігії, в сунізмі ж халіф будучи політичним главою  релігійної спільноти грає виконавчу роль. Тому шиїзм є релігією авторитету, а сунізм – консенсусу.

Згідно шиїтської доктрини, імама не обирають, адже його змінює інший імам. Лінія  ведеться від імама Алі як спадкоємця і закінчується останнім імамом – Махді, який нібито жив в ІХ столітті нашої ери, проте не вмер, перейшовши в інший стан – гайбу (прихованість), що має тривати на передодні кінця світу, до часу появи імама для наповнення світу правдою та справедливістю. Шиїти вірять, що прихований імам далі керує релігійною спільнотою, направляє муджтахідів-богословів як самостійних тлумачів релігійних норм. Через те шиїтське духовенство займає високий статус, на відміну від сунітського. Імам у шиїзмі – посередник між людьми та Богом.

У вченні про загробне та райське життя шиїтами стверджується наступне: з правої сторони мосту Сірат буде стояти пророк Мухаммед, а по лівій Алі ібн Абу Таліб, які згідно коранічного тектсу скидатимуть невіруючих в геєну, а рай успадкують ті віруючі, які отримають указ (фірман) від імама Алі. Шиїтське вчення про загробне життя пов’язане із зороастризмом.

Релігійна, політична, обрядова діяльність

Шиїти-імаміти подібно ж сунітам притримуються шаріату. Різниця у культових та правовій практиці невелика, на відміну сунітських толків – мазхабів. Так джафарітський  мазхаб права має подібність з шафіїтським. До речі він визнаний сунітами та їхніми чотирма мазхабами.  Із особливостей права шиїтів виділяють: хумсу (установа релігійного податку), пятіну (загальний релігійний податок, поруч із закятом), муту (допущення тимчасового шлюбу).  Обряд такого шлюбу входив ще в тодішню практику язичницької Аравії, до якої з терпінням відносився і сам пророк Мухаммед. Такий шлюб укладався терміном – одна ніч та 99 місячних років, а з його закінченням припинявся. Суніти запевняють у тому, що в часи Мухаммеда тимчасовий шлюб взагалі відмінили. Шиїтами вважається, що вказана заборона стосується часу правління халіфа Омара, який не мав для цього відповідних повноважень. 

                                                          Культова діяльність   

У шиїзмі набуває свого поширення  культ мучеництва. Перш за все культ пов’язаний з трагічною смертю імама Хусейна, а разом із ним інших. У сунізмі траурна хода, страждання та викуплення, що організовуються  в роковини погибелі відсутні, а в культі шиїзму обов’язково присутні. Шиїти – імаміти здійснюють паломництва  в  пам’ятні дати.

                                                          Богослов’я

У раціональній теології шиїтів прослідковується близькість з мутазилітською. Представлені вони такими особистостями як аль Муфрід, аш-Шаріф аль –Муртада. Цікаве те, що у спільній праці Насіра ад-діна Тусі та учня аль-Хіллі є поєднання каляму та арабо-мусульманського арістотелізму, тобто філософії. По суті не сунітське, а шиїтське середовище стає благополучним, адже сюди приєдналися такі видатні філософи як аль-Фарабі, Ібн Сіна, Іхван ассафа (Брати чистоти). У творчості Кутб аш –Шіразі можна помітити втілення синтезу філософії осяяння ас-Сухраварді  та теософської системи Ібн аль-Арабі та школи ісфаханської філософії, представленої Мір Дамадом, Садром ад-Діном аш-Шіразою.

Езотеричні шиїтські течії

Відгалуженням  від вчення шиїзму виступають течії, вчення котрих має більш розвинену систему. Серед відділених в ХІ столітті нашої ери  течій шиїзму виділяють: ісмаїлітів, друзів, алавітів (нусайрітів). На даний час вказані групи проживають на території сучасних Сирії та Туреччини.

Ці течі розвинули доктрину з допомогою езотеричної філософсько-гносеологічної системи.  Вони стоять «зліва» від імамітів, тоді ж як «справа» — зейдіти. Зейдіти намагаються трактувати імамат в близькому сунітському дусі, заперечуючи  те, що імам має божественну природу, а імамат не є спадковим, а виборним інститутом, і не обов’язково імам може походити з роду Хусейна, а й Хасана.

Зейдитами ж визнається законність права влади Абу Бакра, Омара, Османа, Алі також вважається гідним займати пост халіфа. У чому різниця між шиїтами і ними, насамперед в тому, що у них пряме заперечення такії (прихованості імама) та тимчасового шлюбу. Зейдити виробили власну теологію.

Зейдитська теологія   розвивається у мутазилітському  дусі. Значно пізніше  у ХІХ столітті  середовищі шиїтів  виникають  бабіди. Цей релігійний політичний рух зумовлений появою Віри Бахаї, котра пізніше стане самостійною релігією.

Пегас 

Поделитесь эмоциями

Супер статья
1
Я доволен
0
Любовь
0
Так себе
0
Глупо
0

Интересно почитать:

Грецька міфологія

Геракл

Геракл – міфічний герой Стародавньої Греції, напівбог і напівлюдина. Батьком Геракла вважається Зевс – бог ...

Написать комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *