Афганістан напередодні війни
Після Другої англо-афганської війни Велика Британія зберігала значний вплив на зовнішню політику Афганістану. Внутрішньо країна залишалася самостійною, однак її правителі були суттєво обмежені у встановленні відносин з іншими державами. Для британської влади такий порядок мав стратегічне значення: Афганістан залишався буферною територією на північно-західних підступах до Британської Індії.
Під час Першої світової війни становище ускладнилося. В Афганістані були сильними симпатії до Османської імперії, яка воювала проти Великої Британії та її союзників. Частина афганської політичної еліти виступала за використання війни для послаблення британського впливу. Емір Хабібулла Хан, однак, обрав обережнішу політику і протягом 1914–1918 років зберігав нейтралітет. Це дозволило Афганістану уникнути безпосереднього втягнення у світову війну, хоча антибританські настрої всередині країни не зникли.
Ситуація різко змінилася після завершення Першої світової війни. 20 лютого 1919 року Хабібулла Хан був убитий. Після боротьби за престол владу здобув його син Амануллах Хан, який представляв політичні сили, налаштовані на повну незалежність Афганістану.
Амануллах Хан проголошує незалежність
Після сходження на престол Амануллах заявив, що Афганістан повинен бути цілком незалежною державою. У своїй коронаційній промові він проголосив незалежність від Великої Британії, фактично відмовившись визнавати попередній порядок, за якого Лондон мав визначальний вплив на афганські зовнішні відносини.
Для нового еміра це питання мало не лише міжнародне, а й внутрішньополітичне значення. Незалежність могла зміцнити його авторитет після нестабільної передачі влади та об’єднати різні групи населення навколо боротьби проти зовнішнього впливу. Британська влада, зі свого боку, не була готова безумовно прийняти односторонню зміну відносин із Кабулом.
У травні 1919 року політичне протистояння переросло у відкритий конфлікт, який увійшов в історію як Третя англо-афганська війна.
Бойові дії 1919 року
Війна відрізнялася від попередніх великих британських вторгнень до Афганістану. Вона тривала лише близько місяця і складалася переважно з локальних зіткнень на афгансько-індійському кордоні. Афганська армія поступалася британсько-індійським силам у підготовці, організації та озброєнні. Водночас становище британців також було далеко не ідеальним.
Британсько-індійська армія щойно пройшла через виснажливі роки Першої світової війни. Велика Британія не була зацікавлена в новій тривалій кампанії в гірських районах Афганістану, яка вимагала б значних людських і матеріальних ресурсів. Тому жодна зі сторін не змогла здобути такого військового результату, який дозволив би нав’язати противникові безумовну капітуляцію.
З воєнного погляду конфлікт завершився без переконливої перемоги однієї зі сторін. Його справжнє значення визначалося не змінами на полі бою, а дипломатичними наслідками. Уже влітку 1919 року сторони перейшли до переговорів.
Равалпіндський договір
8 серпня 1919 року в Равалпінді, на території сучасного Пакистану, було укладено мирний договір. Саме він завершив Третю англо-афганську війну і став поворотним моментом у відносинах між Кабулом та Лондоном.
Найважливішим результатом стало право Афганістану самостійно вести зовнішню політику. Британський контроль над зовнішніми відносинами країни фактично припинився. Таким чином, короткий конфлікт дав Амануллаху Хану те, чого його попередники не змогли повністю досягти після попередніх англо-афганських війн.
Равалпіндська угода не вирішила всіх суперечностей між двома державами. Відносини потребували подальшого врегулювання, і в наступні роки домовленості уточнювалися. Проте саме 1919 рік став ключовим у переході Афганістану до повної міжнародної самостійності.
Афганістан і Радянська Росія
Незалежність у зовнішній політиці швидко змінила міжнародне становище Кабула. Ще до остаточного врегулювання відносин із Британією афганський уряд почав встановлювати контакти з новою більшовицькою владою в Росії. Афганістан став однією з перших держав, що встановили дружні відносини з радянським урядом.
Для Амануллаха співпраця з Радянською Росією була способом урівноважити британський вплив і показати, що Кабул відтепер сам визначає напрям своєї дипломатії. Для більшовицького керівництва відносини з Афганістаном також мали велике значення: вони давали можливість встановити політичні зв’язки з незалежною державою безпосередньо біля кордонів Британської Індії.
Ці контакти започаткували тривалий період особливих афгансько-радянських відносин, які з різною інтенсивністю існували протягом більшої частини XX століття. На відміну від Першої та Другої англо-афганських війн, кампанія 1919 року не була масштабним вторгненням із тривалою окупацією Кабула. Її воєнні результати були обмеженими, проте політичний результат виявився визначальним. Афганістан отримав можливість самостійно встановлювати дипломатичні відносини й укладати міжнародні договори.
Амануллах Хан використав здобуту незалежність для проведення активнішої зовнішньої політики та спроб модернізації країни. Третя англо-афганська війна тому займає особливе місце в історії Афганістану: коротке прикордонне протистояння завершило епоху прямого британського контролю над афганською дипломатією і відкрило для країни новий етап її існування як самостійного учасника міжнародних відносин.
Іван Гудзенко
