Сутність (лат. еssentia) – серцевина буття, те постійне, що зберігається в явіщі при різніх його варіаціях. Сутність зазвичай трактується або в метафізичній, або в логічній площині. У метафізиці сутність (есенція) є джерело або основа існування (екзистенції), синонімами слова сутність часто є слова ідея, призначення, функція. У логіці сутність, як істотна ознака (лат. еssentialia constitutiva) – це невід’ємна якість, без якої предмет неможливо мислити.
Сутність відповідає на питання: «Що є суще?», яке слід відрізняти від питання «Чи є?». Дана постановка питання дозволила екзістенціалістам стверджуваті, що людина позбавлена суті, оскільки вона не «Що», а «Хто».
Сократ вважав, що моральні якості людини – це третя величина між природнім світом і світом божественним, світом речей і світом ідей.
Платон стверджував, що існує дуалізм тіла і душі. Їх ворожість визначає сутність буття людини.
Аристотель підкреслював єдність “матерії” (тіла людини) і “форми” (її душі). Найбільш притаманним душі є мислення, але розум – це не органічна функція тіла.
У вченні Л. Фейєрбаха людина стверджувалась у повноті матеріального, чуттєвого і духовного буття. Фейєрбах знищив розрив між тілом і духом в людині, показавши, що саме тіло служить основою цілісності людської істоти (матеріалізм).
Ж.-П. Сартр підкреслює, що людина спочатку лише існує, і тільки потім стає саме людиною. Ми такі, якими себе зробили самі в процесі життя. Тому ніякої природи не існує, як не існує і Бога, який би її задумав.
На противагу ідеалістичним, релігійно-містичним концепціям і натуралістичному антропологізму К. Маркс формулює тезу “Сутність людини є сукупність всіх суспільних відносин”.
Тим не менш, вчення гегемонів філософії не дають відповіді на поставлене питання. Що в дійсності являє собою людина і ії душа? Яке призначення душі в реальному, об`єктивному світі?
Спробуємо дати справжню, обгрунтовану відповідь на це питання, виходячи з нового, гармонійного світогляду, реалистичного бачення Буття.
Припустимо, людина вважає, що ії фізичне тіло разом з думками і почуттями це загальна сума, якою вона являється. Але навіть ті, хто допускає, що людина має думки, що відрізняються від тіла, а також емоції, які не є результатом фізіологічних процесів, навіть вони не мають уявлення про те, як вони функціонують і де можуть бути локалізовані. Однак майже кожен погодиться, що єдність думок, емоцій і фізичного тіла складають саму людину — хомо сапієнс.
Відсутність достовірного розуміння духовної складової життя не може призвести до розумної гармонії між матерією і духом, в якій стає можливим здійснення самої людини. Про це свідчать численні дослідження психологів, статистика депресій і суїциду в «благополучних» скандинавських країнах, а також опитування населення по всьому світі. Сьогодні людина вимагає якісно нового розуміння своєї сутності, стану душі, яке ніхто не в силах йому дати.
Головною онтологічною проблемою залишається відсутність світогляду, здатного обґрунтовано пояснювати Дух, нематеріальний бік Буття, справжню структуру Душі, саму людину. Вона як була із самого початку творіння у своїй основі матеріальною істотою, створеною з матерії та незрозумілого духа, так і досі залишається, удосконалюються лише здатності користування і споживання матеріального світу.
Існуючий на планеті матеріалізм визнає один принцип — матеріальний. Речовина і є сутність речей, з неї складається вся дійсність і справжня реальність, душа, свідомість, думка є ніщо інше, як рух матеріальних атомів. Але коли виникає питання реалістичного пояснення духовного світу, місцезнаходження душі або паранормальних явищ, то обґрунтованих відповідей не виявляється.
На чому грунтується наше розуміння Життя, коли людині, самому собі, треба пояснити причину виникнення думок, наслідки до яких вони призвели і знайти для себе рішення, розумний вихід. Для цього наука запропонувала матеріалістичний погляд, що є в даний момент загальноприйнятою ідеологією розуміння життя. Він, як путівник, показує людині куди необхідно дивитися і де шукати причину події. Ця, відома із студентської лави матеріалістична теорія Дарвіна говорить, що першопричини життя необхідно шукати в матерії. Медицина шукає причини хвороб в протягах, вірусах, генах, тобто у всьому, що називається матеріальним середовищем і за допомогою тієї ж матеріальної субстанції, намагається виліковувати людину. Однак життєві факти і численні, наукові експерименти показують, що «ліки-пустушки» діють нітрохи не гірше.
Тому з усією гостротою постало питання про нову парадигму світобачення, зміні основних положень матеріалістичного світогляду, на якому базується сучасна наука і життя людини. Саме світогляд визначає спосіб мислення людини і пізнання явищ буття. Якщо це матеріалізм, то людина, керуючись його положеннями, звертає увагу на матеріальну сторону життя, не беручи до уваги реальне існування Духа (нематеріального світу). Ця глибока звичка дій і пошуку причин життя в матеріальному світі, будь-то забезпечення здоров’я або взаємовідносин людей і держав, створює однобоке уявлення суспільства про справжню будову життя.
Я не дотримуюсь помилкової переконаності філософів про те, що «людське пізнання через свою природну обмеженість ніколи не здатне досягти вищого рівня знання …» і вважаю головною причиною застою в дійсному розумінні людини і життя існуючий світогляд «матерія первинна, свідомість вторинна», що обмежує творчість суб’єкта «матеріалістичним парканом», за межі якого він самостійно вийти не в змозі.
Для виходу з цього становища необхідно дійти до усвідомлення того, що причини Життя не перебувають в матеріальному світі, відмовитись від однобокого матеріалістичного мислення і перейти до гармонійного погляду на Дух і Матерію — світогляду, в основі якого лежить первинність Духа. Зміна матеріалістичного світогляду дозволить знайти правильне розуміння сутності людини.
Саме з сутності, дійсного знання людини і справжньої будови Душі необхідно починати революцію у світогляді! Прийшов час переходити у «другий клас» — до гармонійного і обгрунтованого розуміння життя, до практичного вивчення інформаційної складової життя — Духу. «Безглуздо продовжувати робити те саме і чекати інших результатів» А. Ейнштейн
Відправною точкою створення гармонійного світогляду з’явилися питання, поставлені Сократом «Пізнай самого себе і ти пізнаєш весь світ», Н. Тесла «Коли наука почне досліджувати парафізичні явища, за одне десятиліття вона зробить більше, ніж за всі попередні століття її існування» і українського філософа Г.Сковороди «Але горе, що при всім тім чогось великого не стає. Нема чогось, чого і назвати не вміємо. Знаємо, що не стає чогось, а що воно таке — не розуміємо. … І се явне нашої души незадоволення чи не позволяє нам догадатися, що всі оті науки не можуть думки нашої наситити. Безодня душевна ними не наповняється…» .
В даний час існуюче розуміння сутності людини, ії душі не має реалістичних уявлень — це коли відсутній реальний предмет, про який йде мова. Всі говорять про душу, свідомість, але не знають де вони знаходяться, з чого складаються, їх призначення.
Для дійсного розуміння душі необхідно мати уявлення будови нематеріального (духовного) світу, як реально існуючого об’єкту в об’єктивному світі. Тільки при такому розгляді можна правильно зрозуміти сутність людини.
Однак релігії і науки, не маючи обґрунтованих пояснень духа, ігнорують реалістичне бачення духовного світу, справжнього розуміння людини, ії душі, свідомості.
Правильне розуміння життя — це коли ми об’єктивно, тобто реально уявляємо і розуміємо, можемо пояснювати всі його події та причини, достовірно знаємо не тільки матерію, але головним чином його нематеріальну складову.
На шляху вирішення цієї проблеми виникли різні протиставлення, в тому числі агностицизм, скептицизм, згідно з якими, світ принципово непізнаваний (Кант), а прихильники скептицизму заперечують можливість достовірного знання.
Гармонійна концепція піднімає питання про дійсне розуміння, пізнаваності і реальності світу, об’єктивності Буття і пропонує обґрунтовані пояснення матеріальної і нематеріальної (духовної) складової, людини, призначення Духа, Душі, Розуму, Свідомості, Я, нормальних і паранормальних явищ природи і т.і..
Ця концептуальна ідея полягає у визнанні первинності духу, явища, яке не є породженням матерії, а навпаки само породжує матерію. Я вважаю, і на це є підстави, що в об’єктивному світі є природа такої субстанції, такої об’єктивної реальності, яку ми могли б назвати духом. Основою цього твердження є теорія фізичного вакууму, яка дає пояснення і докази існування поля, природа якого дозволяє припустити здатність виконувати функцію духа.
Гармонійний світогляд не розглядає всі без винятку питання будови світу, а свідомо обмежений обсягом необхідних знань, щоб з’явилася можливість зробити практичний крок по виправленню помилки нинішнього світорозуміння. Він не суперечить відомим експериментальним даним і фактам і полягає у визнанні первинності інформації та енергії (духу), як об’єктивної реальності в об’єктивному світі.
Визнання цього факту дозволить перейти від теоретичних міркувань до практичного втілення у життя гармонійного світогляду, двох складових — матеріальної і духовної (нематеріальної). Цей крок дозволить людині навчиться практично жити не тільки матерією, але і Духом, свідомо керувати своїми думками і почуттями, самостійно лікувати хвороби без допомоги лікарів. «Життя Духом» призведе до корінної перебудови засад життя, деякі галузі промисловості не знадобляться. Науки в своїх дослідженнях почнуть шукати причини невідомих явищ не в матерії, а в Дусі, саме в цьому інформаційному просторі, де формуються події, а потім реалізуються в матеріальному світі і т.і.
Питання сприйняття пропонованої концепції це не тільки проблема філософії, фізики, а й психології, воно обумовлюється не тільки логікою і достовірністю наявних доказів, але в більшій мірі здатністю людини сприймати невідоме знання. Причиною труднощів сприйняття нового, гармонійного світогляду є проблема самої людини, незалежно від ії освіти або професії. Як людині змінити кут зору, якщо глибинні шари «закостенілої» свідомості перешкоджають можливості розуміння невідомої ідеї? Невідоме знання, в більшості випадків, людина сприймає з побоюванням і страхом, як посягання на ії цінності, до яких вона звикла, і як вважає, суперечать ії світогляду.
Як показує практика і тисячолітній досвід, людина поки не може самостійно оцінювати і змінювати стан своєї свідомості. На ії глибині знаходяться найтонші, ледь помітні, але найсильніші і стійкі шари інформації, що є стрижнем ії істоти, недоступні змінам під впливом ззовні. Зміна свідомості не може бути досягнута науковою та релігійною пропагандою і догматами, коли ії глибина набула особливої стійкості з роками. Також неможливо змінити інформацію в свідомості існуючими науковими методами психології, так як вони не мають справжнього розуміння людини, походження думок і почуттів, що є їх джерелом, де вони локалізовані, яким чином потрібно розуміти і усвідомлено керувати станом свідомості, самим собою.
Що це нам дає?
- Попередній досвід розвитку цивілізації показує, що релігія не здатна самостійно вивести людство з невідання і тому наука, виходячи з її призначення, повинна взяти ношу духовного першопрохідця і вчителя на свої плечі, змінивши при цьому свій матеріалістичний погляд на будову життя і надавши пріоритетного значення вивченню Духа.
- Концепція, яка викладена в книзі «Современное понимание жизни. Устройство человека. Как жить Духом. Элементарное введение», дозволить перейти від» невловимої «Віри в Дух, до реалістичного і обгрунтованого розуміння нематеріального світу (Дух).
- Завдяки цьому церква зможе повернутися в лоно прямої Віри в Дух, позбувшись матеріалістичного мислення і «матеріалізованої» обрядовості.
- Релігійно налаштовані люди знайдуть доповнення до пластів своєї Віри в реальному сприйнятті Духа і Душі, їх розташуванню, яке зараз видається таємничим.
- Людина в повній мірі стане творящою, а не тільки реагуючою істотою. Визнання реальності Душі, як польової, інформаційної структури навколо матеріального тіла людини і переходу до практичного життя Духом, дозволить людині навчиться самостійно лікувати хвороби, керуючи своєю свідомістю.
- Усвідомленість, як здатність бачити інформацію у свідомості, придбає першорядне значення. Приймаючи себе реальною, інформаційною істотою, розуміючи ії структуру і управління, людина зможе аналізувати і «зважувати» інформацію у свідомості, що є однією з основних функцією Душі під назвою Розум.
- Цей крок призведе до поступової зміни принципів обізнаності на планеті, дозволить зрозуміти причини виникнення конфліктів, злиднів, тероризму, корупції, які криються в нерозвиненої свідомості людей.
- Людство зможе відмовитись від війн, як засобу вирішення спорів, звичному стереотипу стосунків між людьми і державами, заснованому на тваринному принципі «боротьби», буде усвідомлений як помилка і замінений на психологію відносин «права вибору».
- Першочерговим кроком по розвитку нового світорозуміння, без якого неможливо зрушиться з місця, повинні стати зміни в системі виховання і освіти дітей. Має бути видана у вигляді навчального посібника для початкової школи книга «Сучасна абетка життя» і впроваджена в виховну і освітню систему держав планети замість недостовірних, наукових і релігійних навчань.
В’ячеслав Діанов
м Біла Церква, Київська обл
