Займається викладанням у Платонівській Академії, включно до її закриття імператором Юстиніаном І у 529 році. З 531 року до нашої ери – важкі умови змусили Сімплікія, Дамаскія та п’ятьох академіків залишити державу і шувати пристановища у персидського царя Хосрова І. З 533 року до нашої ери – згідно договору між Персією та Візантією мав можливість повернення на батьківщину. Місцем проживання Сімплікій обрав стародавнє місто Харран.
У філософській діяльності привертають увагу написані ним коментарі, такі як «Фізика», «Про небо», «Про душу», до трактату «Про піфагорейську школу» та інші. Тексти його творів становлять цінне джерело для історії філософії Стародавньої Греції, бо крім коментаря на «Фізику», отримали досократичні фрагменти праць Геракліта з Парменідом.
Філософією Сімплікія підтримується концепція Дамаскія. Сімплікій переконаний у тому, що філософія Платона та Арістотеля тотожні. Розглядаючи вчення про душу в Платона і Арістотеля, Сімплікій бачить співпадіння: за Платоном душа світу є нерухомою, то це означає відсутність усілякого руху в ній, так як є причиною руху цього світу; тоді ж як в арістотелівському вченні рухомості душі, така рухомість є можливою при умові, коли душа, взята сама по собі є визначеною, нерухомою, категорією, властива руху.
В одному із своїх коментарів, якщо ж брати до уваги «Керівництво» Епіктета, Сімплікієм подається Єдине не як надмножинна сутність, а вихідна єдність множинності, що логічно йде за нею. Таке розуміння виявлялося не придатним, оскільки понижувало платонівську та плотінську філософську традицію. Все більший інтерес викликало вчення про простір та час. Крім того відбувається полеміка між Сімплікієм та філософом-неоплатоніком Іоанном Філопоном на рахунок розрізнення понять: «субстанція», «форма», загальний та приватний характер людського пізнання.
Важливе місце у філософії Сімплікія посідає вчення «пневматичного» тіла як середнім розмежуванням розумної душі та фізичного тіла, яке керує аффектним станом людини.
Найбільшу усвідомленість філософ мав в математиці. Із збережених філософських праць маємо лише низку фрагментів, які є дуже важливими для історії античної математики. Коментар до арістотелівської «Фізики» є прямим підтвердженням математичного факту. У тексті вказується історія завдання квадратури кола доархімедівського періоду, а також здійснені учнем Арістотеля Евдемом Родосським вилучення і описані давньогрецьким математиком, астрономом Гіппократом Хіосським так звані «лунки».
Важливо також і те, що автором коментарів до «Початків» математика Евкліда є Сімплікій. Коментар так і не дійшов до наших часів. Низка цитат до коментаря цієї унікальної праці прослідковувалася у Х столітті в персидського математика Абу-л-Аббаса ал — Фадла ібн Хатіма ан-Найрізі.
Сімплікій з Кілікії помер 560 року до нашої ери в Афінах.
Пегас
