Мексиканська революція та занепад Панчо Вільї
До початку 1916 року становище Панчо Вільї суттєво погіршилося. Якщо на початковому етапі Мексиканської революції він був одним із найуспішніших і найпопулярніших революційних командирів, то після низки поразок його вплив різко скоротився.
Колись численна Армія Півночі зазнала великих втрат і тепер налічувала лише близько 500 бійців. Загону гостро бракувало продовольства, коней, боєприпасів і сучасної зброї. Вілья опинився перед вибором: або поступово втратити залишки своїх сил, або здійснити ризиковану операцію, яка дозволила б захопити необхідні припаси.
Чому мішенню став Колумбус?
Містечко Колумбус знаходилося всього за кілька кілометрів від мексиканського кордону. Тут розташовувався гарнізон армії США, який здавався легкою ціллю.
Перед нападом Вілья відправив розвідників, які повідомили, що місто охороняють лише 50 американських солдатів. З огляду на це він вирішив провести швидкий нічний рейд, захопити зброю, коней і припаси, а потім так само швидко повернутися до Мексики.
Однак отримані розвідкою дані виявилися помилковими.
Початок нападу
У ніч на 9 березня 1916 року війська Вільї перетнули кордон і несподівано атакували Колумбус. Революціонери одночасно штурмували військовий гарнізон і почали грабувати та підпалювати житлові будинки.
Проте замість очікуваного невеликого загону вони зустріли добре підготовлену американську військову частину. У гарнізоні перебувало близько 350 військовослужбовців, серед яких був 13-й кавалерійський полк США. Таким чином перевага, на яку розраховував Вілья, миттєво зникла.
Запеклий бій
Американськими військами керував лейтенант Ральф Лукас, який швидко організував оборону. Вирішальну роль відіграли кулемети, що відкрили щільний вогонь по нападниках.
Невдовзі до бою приєднався ще один підрозділ під командуванням лейтенанта Джеймса Каслмана, який перейшов у контратаку. Злагоджені дії американських військових не дозволили революціонерам закріпитися в місті.
Вуличні бої тривали кілька годин. Нападники намагалися утримувати захоплені квартали, однак дедалі більший опір гарнізону змусив їх поступово відступати.
Відступ Армії Півночі
Зрозумівши, що захопити місто не вдасться, Панчо Вілья наказав відступати до мексиканського кордону.
Американська кавалерія негайно розпочала переслідування й навіть перетнула державний кордон. Хоча основним силам Вільї вдалося уникнути повного знищення, рейд завершився для революціонерів тяжкою поразкою.
Втрати Армії Півночі були величезними — приблизно 190 із 500 бійців були вбиті, поранені або потрапили в полон. Американська сторона втратила 7 військовослужбовців загиблими та 5 пораненими, а також 8 цивільних загиблими й 2 пораненими.
Експедиція генерала Джона Першинга
Напад на американську територію викликав сильний суспільний резонанс у США. Президент Вудро Вільсон наказав організувати масштабну каральну експедицію, відому як Експедиція Першинга.
Командування було доручено генералу Джону Дж. Першингу, який із кількома тисячами солдатів увійшов на територію Мексики. Головною метою операції було знайти та захопити Панчо Вілью.
Попри використання сучасної техніки, автомобілів, авіації та значних людських ресурсів, американським військам так і не вдалося впіймати революційного командира. Вілья чудово знав місцевість, користувався підтримкою частини населення й успішно уникав переслідування.
Наслідки рейду
Рейд на Колумбус став серйозним ударом для самого Панчо Вільї. Замість отримання необхідних припасів він утратив значну частину своїх людей, а його військові можливості ще більше скоротилися.
Після нападу в багатьох районах американського Південного Заходу розпочалися репресії проти прихильників Вільї. У самому Колумбусі місцеві дружинники стратили шістьох захоплених учасників рейду.
Попри це, вже через кілька тижнів залишки Армії Півночі здійснили нові напади на прикордонні райони поблизу Гленн-Спрінгс і Бокільяса в Техасі, хоча ці атаки вже не мали такого масштабу.
Значення для США
Напад на Колумбус став першим після англо-американської війни 1812 року великим збройним вторгненням іноземного війська на материкову територію США. Подія продемонструвала вразливість південного кордону та змусила американську армію переглянути систему прикордонної оборони.
Експедиція Першинга також стала важливою військовою школою. Саме під час операції американські військові вперше широко застосували автомобільний транспорт, військову авіацію, польовий радіозв’язок і нові способи забезпечення великих мобільних угруповань. Цей досвід виявився надзвичайно корисним уже через рік, коли Сполучені Штати вступили у Першу світову війну.
Іван Гудзенко
