Цінність та унікальність книги Фрейда полягає в тому, що в ній описана, з позиції психоаналізу, фундаментальні категорії (“Я” та “Воно”) філософских концепцій особистості. В цілому для Фрейда як і для багатьох европейьких філософів, Я не є онтологічою та субстанційною даністю, але констотується тільки по відношенню з чимось, наприклад з Ти у Бубера. Подібну думку має і Сартр, він зауважує: “мені потрібен інший, для того щоб цілісно осягнути всі структури свого буття”. Тобто індивідуальрне буття, містить в собі буття іншого. Саме тому Фрейд не розглядає окремо Я, а лише через його кореляцію з Воно, що Фрейд розуміє як безособиснісну внутрішню силу – “великий казан лібідо”.
В цій книзі Фрейд викладає психоаналітичну концепцію особистості та її захисних мезанізмів. Вся концепція Фрейда послугувала для його висновку: людина – це “хвора худоба”, як стврджував Ніцше, людська реальність – в невідворотніх конфліктах.
По суті справи в праці “Я і Воно” Фрейд розробляє структурну організацію писхіки. Фрейд пише, що все наше знання постійно пов’язане зі свідомістю. При цьому він ставить питання: яким чином це можливо. Що значить, зробити щось свідомим та як це може статися? З цього вимальовується наявність певної ієрархії в духовному апараті: свідомість за Фрейдом є вторинним, а несвідоме є первинне.
Отже, в роботі “Я і Воно”, що була написана в 1923 р. Фрейд розвертає структурну концепцію психіки, яка виводить психічну динаміку з взаємодії трех інстанцій: Я, Воно, над-Я. Несвідоме Воно – це за Фрейдом, “повний казан інстинктів, що бкрлять”. Завдання Я є задоволення імпульсів Воно, яке б не йшло в розріз з потребами соціальної реальності. Звісно, за виконанням роботи такої схеми стоїть над-Я.
Антон Лисенко
Магістр Логіки
