ЕСЕ, Історія релігій, Історія філософії        01 Березня 2017        1579         12 коментарів

Раб Божий

На перший погляд таке поєднання слів відлякує, і кидає уяву людини в подорож у минуле. Вона відтворює в голові в картинках знедолених людей, тіло яких висушене від спеки і важкої праці, ноги, або руки обмежені ланцюгами чи мотузками, і поряд стоїть суворий наглядач із нагайкою, і б’ючи стражденного, за його повільність, або ж просто задля своєї насолоди.

Раб Божий

Звісно, картинки в голові різняться, в міру того, які історії, фільми, чи інші джерела інформації на цю тему зустрічала людина, але вони найчастіше мають характер утиску, знущання, свавілля.

Дійсно, це жахливі спогади, й, нажаль, рабство існує в сучасному світі, і люди повинні прикладати всі свої зусилля, аби боротись з ним, але коли слово “раб” підставляється до слова “Бог”, воно несе вже дещо інший сенс, який я спробую розкрити в цій статті.

Бог не людина, більше того, Бог не матеріальна істота, яка є відокремлена від інших істот чи предметів. Нам, людям, навіть, важко помислити його, адже спробуйте уявити всю безмежність Всесвіту, складність і досконалість взаємозвязку від космічних тіл, і до простого тваринного чи рослинного світу на нашій Землі. А це все творіння Бога, це саме Його творчий намір знаходиться поза цими гігантськими формами планет і, навіть, маленькими, не видимими фізичному зору бактеріями.

Тому, й поєднання слів “раб Божий”, набирає дещо іншої якості, зовсім несхожої із тою, яку ми розглядали в першому абзаці.

В цьому словосполученні, людина віддає, підпорядковує, свою волю світу, Всесвіту, віддає тій гармонії , яка і тримає вкупі всі фізичні проявлення. Вона живе по законах, на яких тримається світобудова, вона усвідомлено вливається в ціле. ЇЇ вчинки, більше не носять егоїстичний характер, а співвідносяться із задумом Творця, а значить із добробутом всього проявленого. Людина випромінює до навколишнього любов, подібно, промінню сонцю, вона вже не розбирає на гідний і не гідний тепла, для неї всі рівні, адже любов це є та сила, яка і єднає, яка збирає в одне, на противагу ненависті, котра розділяє та розпорошує.

Знаю, це для багатьох звучить страшно, втратити своє его, і втратити “свою” волю. Не поспішайте впадати в круговерть думок, тут тільки сама людина робить цей крок, і тоді Всесвіт їй іде на зустріч. Повірте, аби стати “невільником” Бога, це ще треба заслужити, докласти величезну кількість зусиль, аби очистити себе для сприйняття всюдисущих законів. Мудреці древності і сучасності є тому явним доказом.

Словосполучення “раб Божий” сприймається багатьма не надто привабливо, через виникнення страшних асоціацій. Просто, на малий проміжок часу, відкиньте упередження, своє минуле розуміння і погляньте тверезо. Можна й зовсім не використовувати таке поєднання слів, не важливо, просто намагайтесь поглянути в суть, аби не бути обманутими формою. Разом із розвитком не поступності, лідерських якостей, гордістю, розвивайте також смиренність, вона може принести набагато більше щастя, хоча це вже може бути темою іншої статті. Дякую вам за увагу.

Сильчук Назар

Обговорення: 12 коментарів
  1. Оля сказав:

    Цікавий текст. Найбільше мені сподобався ваш висновок

    Відповіcти
    1. Назар сказав:

      дякую, але, напевно, треба було більше попрацювати над статею, і добавити більше раціонального. Але на мене нахлинуло натхнення, і я вирішив й зразу подати.

      Відповіcти
  2. Олександр Білий сказав:

    Вам явно не вистачає філософського підгрунтя тому, про що Ви пишете.
    “… любов це є та сила, яка єднає, збирає в одне…”
    А тепер уявіть це одне, а значить – суцільне одне і що це одне може собою виразити крім себе як одне?
    А нічого конкретного. Одне – це ніщо в конкретності – небуття і тільки через ненависть-розділення можливе різноманіття життя. Тому одне неминуче розпадається на багато.

    Відповіcти
    1. Назар сказав:

      Уявіть стовбур дерева, і як від стовбура дерева відходять стільки гіляк, а на тих гіляках стільки листочків. Стовбур дерева один, проте він розростається в різноманіття. Взагалі, в символізмі 1 – є Бог. А воно й нічого не виражає інакшого, як себе, правильно. Воно не може виразити те, що в нього немає. Одне не може бути небуттям, тому, що воно вже одне, яка не яка присутність. Не тільки через ненависть і розділення, ваші органи в злагоді співпрацюють, ніби, не роблять на зло одне – одному, й вони становлять єдиний організм, і все таки вам не заважає дивитись на них окремо.

      Відповіcти
  3. Олександр Білий сказав:

    Символізм одного – є два і два є одне.
    Щоб одне було присутністю, воно повинне бути чимсь обмеженим. Тільки те, що має межу, існує як конкрктність, а що обмежує одне, якщо воно – одне. Якщо його ніщо не обмежує, то воно є неіснування.

    Відповіcти
    1. Назар сказав:

      А одиниця і є обмеженою, Бог обмежив себе, аби був можливий Всесвіт.

      Відповіcти
      1. Олександр Білий сказав:

        Чим обмежив себе? Щоб шось було межею, воно повинно бути іншим. Ніщо не може само себе обмежити.

        Відповіcти
        1. Назар сказав:

          Ох, не буду на вечір заходити в нетрі метафізики, хочете логічних роздумів, про виникнення Всесвіту, можете почитати теософів Безант “Мудрость древних”, або Блаватську.”Тайная доктрина” 1,2. Я люблю практичність, а не теорію

          Відповіcти
  4. Олександр Білий сказав:

    Аналогія з деревом не є правомірною. Одне – це цілісність, суцільність, нероздільність; а дерево – це якраз роздільність і не суцільність. Саме одне як суцільність нічого не може саме по собі виразити, саме таке воно є ніщо в конкретності.

    Відповіcти
    1. Назар сказав:

      Ну яке дерево роздільність? Ви що можете взяти стовбур дерева, відкинути його вбік, а гілляча собі буде спокійно в повітрі вісіти? Ну або візьміть відпиляйте, якусь гілячку, і скільки вона вам протягне, і чи буде давати плоди? дерево – це єдиний організм. Хоча, правильно починати з коріння

      Відповіcти
      1. Олександр Білий сказав:

        Якщо Ви візьмете дерево як пластилінове: із гілками, листячком і потім його зімнете у щось одне суцільне: без гіллячок і листя, без ніякого елемента, який буде виділятись із зімятого в одну суцільну глибу – отоді воно буде нероздільне, суцільне – одне. Елементи Вашого дерева пов’язані між собою, але це не є суцільність одного. Кожна гілка і листя є відокремленими одне від одного. Чи не так?

        Відповіcти
        1. Назар сказав:

          Ну якби листя без гілки не живе, гілки без стебла не живуть, стебло без коріння не живе.

          Відповіcти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Новий ресурс про християнство

Рубрики
Ми у Facebook