На перший погляд таке поєднання слів відлякує, і кидає уяву людини в подорож у минуле. Вона відтворює в голові в картинках знедолених людей, тіло яких висушене від спеки і важкої праці, ноги, або руки обмежені ланцюгами чи мотузками, і поряд стоїть суворий наглядач із нагайкою, і б’ючи стражденного, за його повільність, або ж просто задля своєї насолоди.

Звісно, картинки в голові різняться, в міру того, які історії, фільми, чи інші джерела інформації на цю тему зустрічала людина, але вони найчастіше мають характер утиску, знущання, свавілля.

Дійсно, це жахливі спогади, й, нажаль, рабство існує в сучасному світі, і люди повинні прикладати всі свої зусилля, аби боротись з ним, але коли слово “раб” підставляється до слова “Бог”, воно несе вже дещо інший сенс, який я спробую розкрити в цій статті.

Бог не людина, більше того, Бог не матеріальна істота, яка є відокремлена від інших істот чи предметів. Нам, людям, навіть, важко помислити його, адже спробуйте уявити всю безмежність Всесвіту, складність і досконалість взаємозвязку від космічних тіл, і до простого тваринного чи рослинного світу на нашій Землі. А це все творіння Бога, це саме Його творчий намір знаходиться поза цими гігантськими формами планет і, навіть, маленькими, не видимими фізичному зору бактеріями.

Тому, й поєднання слів “раб Божий”, набирає дещо іншої якості, зовсім несхожої із тою, яку ми розглядали в першому абзаці.

В цьому словосполученні, людина віддає, підпорядковує, свою волю світу, Всесвіту, віддає тій гармонії , яка і тримає вкупі всі фізичні проявлення. Вона живе по законах, на яких тримається світобудова, вона усвідомлено вливається в ціле. ЇЇ вчинки, більше не носять егоїстичний характер, а співвідносяться із задумом Творця, а значить із добробутом всього проявленого. Людина випромінює до навколишнього любов, подібно, промінню сонцю, вона вже не розбирає на гідний і не гідний тепла, для неї всі рівні, адже любов це є та сила, яка і єднає, яка збирає в одне, на противагу ненависті, котра розділяє та розпорошує.

Знаю, це для багатьох звучить страшно, втратити своє его, і втратити “свою” волю. Не поспішайте впадати в круговерть думок, тут тільки сама людина робить цей крок, і тоді Всесвіт їй іде на зустріч. Повірте, аби стати “невільником” Бога, це ще треба заслужити, докласти величезну кількість зусиль, аби очистити себе для сприйняття всюдисущих законів. Мудреці древності і сучасності є тому явним доказом.

Словосполучення “раб Божий” сприймається багатьма не надто привабливо, через виникнення страшних асоціацій. Просто, на малий проміжок часу, відкиньте упередження, своє минуле розуміння і погляньте тверезо. Можна й зовсім не використовувати таке поєднання слів, не важливо, просто намагайтесь поглянути в суть, аби не бути обманутими формою. Разом із розвитком не поступності, лідерських якостей, гордістю, розвивайте також смиренність, вона може принести набагато більше щастя, хоча це вже може бути темою іншої статті. Дякую вам за увагу.

Сильчук Назар