Історія філософії        04 Березня 2017        1500         2 коментарі

Теперішній момент

Ми думками так часто переносимось у майбутнє, будуючи плани, передбачаючи розвиток подій, або ж просто мріючи. І серце відчуває то піднесення, то страх, то хитку надію. Зазвичай, ми самі не можемо визначитись, а що ж ми хочемо від того майбутнього, адже, наше хочеться, так часто змінюється. Особливо, якщо ми любителі подивитись на теперішнє інших людей, і, наче, кофтинку, прагнемо примірити на себе їх становище.

Теперішній момент

Думками так часто переносимось у минуле, і завзято,ретельно пережовуємо його. Пережовуємо, навіть, те, що якби воно лежало на землі, і ми випадково в нього вступили, то одразу витерли б підошву в траву. Ми просто не задумуємось, наскільки пагубні речі пускаємо в свою голову, і ототожнюємось з ними.

У кожного з нас є свій ранець за плечима, куди напхано стільки спогадів, розчарувань, образ, багато чого з минулого, як позитивного так і негативного, й, нажаль, той ранець, комусь стає частим дискомфортом, комусь впливає на поставу, і суттєво викривлює її, а когось зовсім знерухомлює, й кидає на землю.

Але ж є ще дещо, окрім частого в думках минулого і майбутнього. Є те без чого вони не можливі, і те, що є міцною основою, та фундаментом для нас. Це теперішній момент, мало кому цікавий, і на перший погляд буденний та непримітний.

А він якраз є тим тлом, на яке наносяться краски нашого життя. Навіть, більше, ми самі є теперішнім моментом, ми не відокремлені від нього, а так само присутні зараз. І не помічати теперішній момент, зміщувати увагу від нього, це не помічати і зміщувати увагу від себе. Це життя в забутті, життя тим що пройшло, або ніколи не настане.

Так що ж це таке – “зараз”? А ви не заглиблюючись в мислення, погляньте навколо, на предмети і людей, що оточують вас. Зверніть погляд, що саме відчуває ваше тіло, не даючи цьому розумової оцінки. Прислухайтесь до дихання, усвідомлюючи кожен вдих та видих. Погляньте, на те ж саме дерево, прискіпливо приділіть увагу одному його листочку, як воно легко гойдається на вітрові, відкинувши все інше, в тому числі й себе. Багато є способів заглибитись в теперішній момент, тут уже вибір кожного.

Звісно, теперішній момент – це не друзі, з якими весело, не друга половинка, від якої завмирає серце, не інтернет, в якому можна дістати багато інформації, проте він є твоїм вічним супутником, з котрого виринають всі коливання життя і в нього ж впадають. Так чому ж не поглянути в обличчя своєму вічному супутнику? Можливо, у відблиску його зіниць, наче, у дзеркальній водоймі, можна буде розгледіти і себе?

Сильчук Назар

Обговорення: 2 коментарі
  1. Юрій Олійник сказав:

    Все правильно. Тим більше, що і минуле, і майбутнє – це лише проекції теперішнього.
    Щодо “погляньте на дерево”, теж все вірно. Але для того, щоб поглянути, треба принаймні спинитися, перестати бігти. Поки головними в динаміці життя залишатимуться принципи “успіх” і “поспіх” (успіх через поспіх, і поспіх через успіх), ми приречені нікуди не встигати і нічого не бачити.

    Відповіcти
  2. Михаил сказав:

    Теперішній момент – лише одне з багатьох відвідувань Земної школи.
    – Проходження одного з семи кіл аду, через що стаємо більш досконалими та дорослими, готуючись до переходу в позаЗемну школу під назвою Царство Небесне.

    Відповіcти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Новий ресурс про християнство

Рубрики
Ми у Facebook