Наприклад в античності і середньовіччі цінності стали ототожнюватися з буттям, не відокремлюючись від нього, розглядалися як такі, що перебувают у бутті. Беручи до уваги філософію Сократа та Платона можна сказати, що основними її питаннями поставали цінності: що є благом? Що є справедливістю? Як головні критерії воли лягли в буття тодішньої античної філософії. Можна помітити присутність критерію принципу справедливості у вченні Платона про ідеальну державу, в основі якої він повинен лежати. Для Платона вищі цінності вже носять абсолюбний характер, софісти ж навпаки стверджують, що вони є індивідуальними та відносними.
На думку Арістотеля можуть існувати самодостатні ціннгості такі як людина, щастя та інше. Проте він говорить і про відносний характер цінностей, бо ж для людей різні речі є цінними. Прослідкуймо розуміння цінностей у кожній історичній епосі тій чи іншій філософській системі.
Середньовічний період характерний поєднанням цінностей з божественною сутністю, маю релігійний відтінок. Відродження — у більішй мірі характерне гуманістичними цінностями. Новий час – цінності розглядаються як предмети та явища в науці та суспільних відносинах.
Під «цінностями» слід розуміти культурну, суспільну значущість явищ та фактів реальності. Вперше це поняття «цінностей» вводиться німецьким мислителем Кантом у більш звуженій суті. Для нього ціннності є тм, що звернене до людської волі, мети, значущістю факторів для особистості. Гегель у свою чергу розмежував цінності, показавши відмінність економічних від духовних. Виділяють наступні групи класифікації цінностей:
- Матеріальні
- Соціально – політичні
- Духовні
Матеріальними називаються такі цінності природного і предметного характеру, якими за звичай користується і використовує у своїй діяльності людина. Так до прирдних цінностей можна віднести ті блага, які лежать в основі багатств природи, а до предметних — створені у результаті людської діяльності предмети матеріального світу. Соціально- політичні цінності виступають як значущі соціальні, політичні феномени, події, соціальні акти, а також дії. До них за звичає відносять соціальне благо як основу політичного та соціального руху, в тому ж числі й прогресивну значущість історичних події, що впливають на соціальний розквіт, зміцнення миру та співробітництва між іншими етносами.
Духовними вважаються такі цінності суспільної свідомості, що є нормативно – оціненою стороною явищ, виражених у відповідній формі. Сюди можна віднести цінності, які відносяться безпосередньо до моралі, науки, мистецтва, права та філософії, тощо. Згідно другої класифікації за суб‘єктами цінності поділяються на:
А) індивідуальні
Б) групові
В) загальнолюдські
Індивідуальними виступають ті цінності предметів, явищ та ідей, значення яких важливе для конкретної людини. Потрібно зауважити, що особисті цінності є результатом індивідуальних потреб та інтересів. Групові — стосуються цінісної значущості будь- якої людської громадськості. Вони мають велике значення у життєдіяльності колективу, в якому індивіди, що входять до нього мають спільні інтереси, цінісні орієнтації. Усі цінності перебувають у тісному взаємозв‘язку, єдності, утворюючи цілісну систему. Абсолютною в усій системі цінностей постає людина з її життям та здоров‘ям. За поглядами німецького філософа Артура Шопенгауера людина вважається самоцінністю, оскільки цінність поза нею не має суті.
Богдан Стрикалюк
