Притчі        26 Червня 2016        338         Прокоментуй!

Два товариші (притча)

Два товариші проходили через ліс, мокрий після дощу. До їхніх чобіт поналипали згустки важкої глини, але вони йшли, прагнучи знайти деревину для господарських потреб. Один з них, столяр, паличкою зішкрібував з чобіт глину:

– Фе, яке болото, – сказав невдоволено, – тому і верб тут багато, а що з верби зробиш?

tov

– Ной за велінням Бога із сосни зробив ковчег, дивись, які високі смереки та явори! – сказав товариш музикант.

– Краще б дуб чи бук! На меблі – якраз! Смерека та явір теж неміцні! – невдоволено сказав столяр.

Його товариш, музикант, руками торкнувся гілочки верби, потім смереки і, здається, м’яв ніжно пальцями її голочки. Усміхнувся:

– Смерека або явір у руках майстра перетвориться на чудову скрипку, яка полонить своєю мелодією не одне серце. Її пісні із світових сцен даруватимуть

найвідоміші музиканти світу! Вона сміятиметься щебетом птахів у польці, шумітиме карпатським вітром у вальсі, вихилятиметься пристрастю в танґо.

Мав рацію Олександр Довженко: «Двоє дивляться вниз: один бачить калюжу, другий – зорі. Кому що».

Аудіо версія притчі

© Юлія Головчин «Притчі» 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook