Спаситель уподібнює Царство Небесне до господаря, який з ранку вийшов зі свого будинку для того, щоб найняти працівників у свій виноградник. Щодо притчі подається святоотцівське тлумачення.
Як розуміє цю притчу святитель Іоанн Златоуст: у ній (притчі) Господь показує отримання рівних нагород людьми; а не каже, що одні виганяються, а інші вводяться. Але перше цієї притчі та після неї Він казав про першість тих, які стануть останніми і навпаки. Тобто мається на увазі останні стануть вищими за перших , які вже не будуть першими, але стануть останніми. А що такий дійсно смисл цього висловлювання, це видно із приєднаних до нього слів: багато покликаних, мало ж обраних, — якими Господь разом перших докоряє та останніх втішає та схвалює. Але притча не те говорить, в ній говориться тільки, що останні рівні будуть мужам, які вже випробувані та багато працюють.
Як бачимо це справедливе і мудре рішення. Далі видно заздрість та недоброзичливість одних працівників по відношенню до інших. Господар захищаючи тих та оправдуючи свій вчинок перед людиною, який говорить їй, звинувачуючи у злобі та крайніх заздрощах, говорить про домовленість, а тому просить взяти своє та йти, бо ж стільки хоче дати іншому.
Святителем Кирилом Олександрійським розкривається тлумачення притчі: Господарем виноградника є Господь Бог, будинок є світом, який створив Бог. Виноградником вважається людська природа, працівники виноградника –це святі, які працюють для спасіння людей. Першою годиною є час благочестивих при Авелі, Еноху, Ної, бо вони були першими шанувальниками Бога, тобто працівниками виноградника. Так Ной, — зрозумій в духовному смислі, бо духовні слова , — насадив виноградник. Ці працювали до третьої години. Час після третьої є періодом патріархів Авраама, Ісаака та Якова, бо вони діячі спасіння нашого, троє за числом , тому і працювали до шостої години. Від шостої години – час закону, яким людство було освітлене заповідями закону істинного світла – Бога нашого.
При переполовенні часи від початку творення світу та до кінця часів, тоді в якості проміння опівдні посані були Мойсей та Аарон, і ось куль закону до восьмої години. Дев’ята година виступає періодом пророків, що натхнені Святим Духом, бо й вони я прекрасні діячі, були послані господарем обробляти виноградник душі нашої до десятої години. Десята година – це пришестя Сина Божого Єдинородного, який на кінець часів, по виконанню століть, зійшов до нас Слово Бога. З одинадцятої по дванадцяту годину – останній час пришестя Христового до виконання часу. Бачиш як Владика виноградника, вийшовши одинадцятої години та знайшов працівників, яких найняв, що стояли в лінощах.
Преподобний Максим Сповідник називає динарій, за який погодився працівник – цнотливість, але існує багато її різновидів; бо ж той, що володіє дружиною у співвідношенні з цим зберігає цнотливість; є ще більш висока цнотливість, це коли хто не постійно користується законним правом; інший же не користується дружиною , крім як народження дитини та продовження роду; інший же, після зачаття одного або двох дітей цілком відсторонюється від шлюбного співжиття; є більш підвищений рід цнотливості, ніж ці всі, це коли цілком себе не віддають шлюбу, але через любов до Господа подвизаються в дитинстві. Слово вказало на п’ять намірів, кожне вище іншого, в яких є п’ять покликань, та на один динарій – цнотливість; так обходиться справа і з іншими добродійствами.
Преподобний Ніл Синайський ще влучніше промовив: ти бажав би, щоб воїн, який може здаватися доблесним в битвах з ворогами, сидячи та ніжачись у себе під дахом, ріс подібно дівам; не бажано тобі, щоб вроджена мужність виявлялася в справах, і ти, заздрячи вінцям, щадиш від трудів. Праведним Іоанном Кронштадським також пояснюється і розтлумачується слова притчі: Людина домовита є Господь наш Ісус Христос; Він вийшов наймати діячів у виноград Свій, тобто у виноград духовний: люди мають здатність та мету вичавлювати з себе духовне вино – добрі справи.
Пегас
