Що ми розуміємо під поняттям «персоніфікації»  і взагалі як виник  цей феномен у філософії. Спробуємо дати визначення вище вказаному поняттю.

Етимологія даного визначення є такою: воно складається з двох латинських слів persona  та facere, у перекладі означає – особистість, робити. Персоніфікація – термін, який за звичай використовували для позначення властивості свідомості наділяти неодушевлені предмети, природні феномени та сили людськими властивостями. Подібний феномен можна зустріти в міфології, казках, релігії, притчах,  магії, культах, у художній літературі.

Персоніфікація

Своєї популярності поняття набуло в таких наступних дисциплінах  як соціологія, філософія і психологія (персоніфікація свідомості). Дане визначення цього поняття приписують американському досліднику Гаррі Салівану. Теорія  науковця свідчить, що персоніфікацією слід вважати образи, що породжуються в людській свідомості в процесі взаємодії з навколишнім світом з початкових етапів дитинства.

Психологічно в основі персоніфікації  входить механізм проекції, в соціології він отримав назву «прагнення індивіда  перекласти на будь-кого провину за подію або ж ситуацію, викликану фрустрацією (у перекладі з латинської frustration – означає обман, невдачу)». Спостерігається й особливість персоніфікацій, які інколи не відповідають дійсності, оскільки народжуються як результат реакції  на визначену подію або ж емоцію, закріпляючись  в свідомості в якості стереотипів  і проектуючись на інших людей, які не завжди підходять під цей шаблон.

Аналогічно як і Фрейд, Саліван відмітив важливу роль матері  у формувальному процесі особистості, але на відміну від нього вважав, що розвиток особистості все ж таки продовжується в дорослому віці. Саліваном, за теорією виведено три види персоніфікації, які стосувалися як матері , свого «Я» та ідола.  Перший етап проявляється в дитячому віці, у якому представлені два компоненти «матір-погана» (відбувається у дитячій свідомості із-за відсутності їжі, з використанням  пепетки), «матір-добра» (народжується образ турботливої матері, яка опікується своєю  дитиною).

Ті елементи проектуються  на одну людину, породжуючи в її свідомості дві протилежності материнського образу, що гармонійно існують один з одним. Після сформованого образу матері дитина в міжособистісну фазу спілкування, де й проявляється «персоніфікація я». Наприклад «я-поганий» – відчуття дитиною  несхвалення іншою людиною (покарання матері за погану поведінку), «я-добрий» – проектування позитивних емоцій (схвалення іншою людиною за поведінку, добрий вчинок), «Не-я» – є наслідком дитячих  переживань через сильні емоції.

Персоніфікація ідола відбувається  внаслідок недостатнього спілкування,  уваги, в результаті чого дитиною придумується видуманий друг, який найчастіше дорожчий йому  за реальних людей. Також спостерігається цей прояв і в дорослих при наділенні ними  тих, що їх оточують характерними рисами, якими вони не володіють.  Результатом  діяльності можуть стати  конфлікти, які відбуваються в міжособистісному спілкуванні.

Пегас