У місті діяли різні групи противників коаліції — від колишніх прихильників партії Баас і військовослужбовців розформованої іракської армії до сунітських бойовиків та радикальних ісламістських угруповань. Їхні цілі не завжди збігалися, але їх об’єднувала боротьба проти американської присутності. Фаллуджа поступово перетворилася на територію, де американським військам було дедалі складніше підтримувати порядок. Місто мало щільну забудову, вузькі вулиці та численні будівлі, які можна було використовувати для організації засідок. Саме в таких умовах у березні 2004 року відбулася подія, яка безпосередньо призвела до масштабної американської операції.
Засідка 31 березня 2004 року
31 березня четверо американських цивільних військових підрядників, пов’язаних із компанією Blackwater, загинули у Фаллуджі внаслідок засідки. Їхні автомобілі були атаковані, після чого нападники піддали тіла загиблих нарузі та повісили їх на мосту через Євфрат. Кадри з місця події швидко поширилися міжнародними ЗМІ та викликали шок і обурення у Сполучених Штатах. Для американського командування цей інцидент став не просто окремим злочином, а символом втрати контролю над містом. Вашингтон вирішив продемонструвати, що коаліційні сили не дозволять повстанцям перетворити Фаллуджу на територію, недоступну для американської влади.
У відповідь 4 квітня американські війська розпочали операцію, відому як «Доблесна рішучість» (Operation Vigilant Resolve). Її завданням було встановити контроль над містом, придушити діяльність збройних угруповань і знайти причетних до вбивства американських підрядників. Однак операція швидко виявила складність міського бою. Американські військові зіткнулися не з невеликою групою нападників, а з організованим та мотивованим повстанським рухом, який мав підтримку частини місцевого населення.
Початок американського наступу
На початку квітня американські морські піхотинці та інші підрозділи почали просування у Фаллуджу. Американське командування розраховувало швидко придушити опір і встановити контроль над ключовими районами міста. Проте повстанці активно використовували міську забудову. Вони створювали засідки, застосовували стрілецьку зброю, гранатомети та саморобні вибухові пристрої, а після коротких атак відходили вглиб житлових кварталів. Така тактика значно ускладнювала використання переваги американців у бронетехніці, авіації та вогневій потужності.
Протягом першого тижня американським військам вдалося взяти під контроль приблизно третину міста. Однак подальше просування стало значно складнішим. Бойові дії велися серед житлових кварталів, де перебували цивільні. Повстанці використовували окремі будівлі та релігійні споруди як укриття й позиції. Американські сили застосовували авіацію та артилерію, що дозволяло завдавати ударів по укріплених позиціях, але одночасно створювало ризик значних втрат серед мирного населення та руйнування цивільної інфраструктури.
Міський бій і проблема цивільного населення
Фаллуджа стала прикладом надзвичайно складного типу сучасної війни — боїв у густонаселеному місті. На відкритій місцевості технологічна перевага американської армії була величезною, однак у вузьких вулицях і кварталах вона значною мірою втрачала свою ефективність. Повстанці могли ховатися серед цивільних, швидко переміщуватися між будинками та використовувати міське середовище як систему укриттів. Американські війська, зі свого боку, намагалися одночасно вести бойові дії та мінімізувати шкоду для цивільного населення.
Саме кількість жертв серед мирних жителів стала однією з головних причин, через які операція опинилася під сильним політичним тиском. За наведеними Britannica оцінками, під час першої битви загинуло приблизно 600 іракських цивільних, серед них близько 300 жінок і дітей. Водночас оцінки втрат у таких боях є складними й можуть відрізнятися залежно від джерела та методики підрахунку. Значні руйнування житлових кварталів і мечетей, які використовувалися повстанцями, посилювали негативне сприйняття американської операції серед місцевого населення.
Чому США припинили наступ
До кінця квітня стало очевидно, що повне захоплення Фаллуджі вимагатиме масштабної операції з великими втратами. Американські війська вже контролювали частину міста, але повстанці зберігали здатність чинити опір. Одночасно тимчасовий уряд Іраку дедалі сильніше тиснув на США, вимагаючи припинити операцію. Для нового іракського керівництва продовження масштабних боїв у сунітському місті могло ще більше підірвати його легітимність і посилити підтримку повстанців.
У результаті 1 травня американські сили припинили наступ і вивели основну частину своїх підрозділів із Фаллуджі. Це рішення фактично означало, що США не змогли досягти поставленої початкової мети — повністю встановити контроль над містом і знищити його повстанський рух. Військова операція завершилася без вирішальної перемоги, а Фаллуджа залишилася одним із головних центрів опору коаліційним силам.
Фаллуджська бригада
Після припинення американського наступу було зроблено спробу передати відповідальність за безпеку міста іракським силам. Для цього створили Фаллуджську бригаду, яка мала налічувати близько 1 100 військовослужбовців. Її завданням було підтримувати порядок і не допустити повернення масштабних бойових дій. США передали бригаді зброю та обладнання, сподіваючись, що місцеві сили зможуть стабілізувати ситуацію краще, ніж іноземні війська.
Проте експеримент виявився невдалим. Уже до вересня 2004 року Фаллуджська бригада фактично розпалася. Значна частина переданої їй зброї та спорядження опинилася в руках повстанців. Таким чином, спроба передати відповідальність місцевим силам не вирішила проблему, а в певному сенсі навіть створила нові можливості для противників коаліції. Фаллуджа продовжила залишатися територією, де центральний уряд Іраку та американські військові не мали повного контролю.
Втрати першої битви
Перша битва за Фаллуджу продемонструвала високу ціну міських бойових дій. За даними, наведеними Britannica, американські війська втратили 27 військовослужбовців, близько 200 повстанців були вбиті, а серед іракського цивільного населення загинуло приблизно 600 людей. Близько половини цивільних жертв, за наведеними оцінками, становили жінки та діти. Ці цифри дають лише приблизне уявлення про масштаб трагедії, оскільки точний підрахунок загиблих цивільних у Фаллуджі був надзвичайно складним.
Важливими були не лише людські втрати. Бойові дії завдали значної шкоди міській інфраструктурі, житловим будинкам і релігійним спорудам. Руйнування посилили невдоволення місцевого населення та створили сприятливі умови для подальшої радикалізації. У цьому сенсі перша битва не ліквідувала проблему повстанського руху, а значною мірою лише відклала її вирішення.
Фаллуджа після відходу американців
Після травня 2004 року Фаллуджа залишалася фактично напівсамостійним центром сунітського повстанського руху. Влада центрального уряду була слабкою, а різні озброєні групи продовжували діяти в місті. Серед них дедалі більшу роль відігравали радикальні ісламісти. Особливе значення мав угруповання Абу Мусаба аз-Заркаві, який згодом став одним із найвідоміших лідерів джихадистського руху в Іраку.
Відсутність повного контролю над Фаллуджею становила стратегічну проблему для коаліції. Місто знаходилося неподалік Багдада і могло використовуватися як база для планування атак проти американських та іракських сил. Тому вже восени 2004 року американське командування почало готувати нову операцію, яка мала цього разу завершитися повним захопленням міста.
Друга битва за Фаллуджу
У листопаді 2004 року коаліція під керівництвом США розпочала Другу битву за Фаллуджу, відому як операція «Фантомна лють». На відміну від першої кампанії, цього разу американське командування підготувало масштабний наступ із залученням значних сухопутних сил, бронетехніки, артилерії та авіації. Місто перед наступом значною мірою евакуювали цивільні, хоча частина населення залишилася.
Друга битва була значно масштабнішою та жорстокішою. Американські й коаліційні війська поступово захопили квартал за кварталом, ведучи важкі бої з повстанцями. До середини грудня організований опір був значною мірою зламаний. Фаллуджа перестала бути недоторканним центром повстанського руху, хоча збройний опір в Іраку загалом не припинився. Саме друга битва, а не перша, стала остаточним військовим переломом у боротьбі за місто.
Від Фаллуджі до подальшого іракського повстання
Події у Фаллуджі не можна розглядати ізольовано від ширшого розвитку війни в Іраку. Після повалення Саддама Хусейна країна зіткнулася з політичним вакуумом, міжконфесійною напругою, боротьбою за владу та діяльністю численних озброєних угруповань. У сунітських районах опір американській присутності став особливо сильним. Фаллуджа перетворилася на один із символів цього процесу.
Подальша Друга битва за Фаллуджу продемонструвала, що коаліція врешті готова застосувати значно більшу військову силу для встановлення контролю над містом. Після захоплення Фаллуджі в кінці 2004 року організований опір уже не міг відкрито контролювати місто так, як це було раніше. Проте війна в Іраку тривала ще багато років, а повстанський рух трансформувався та породив нові форми збройного протистояння.
Іван Гудзенко
