У 1954 році — у місті Мілан возведений в сан архієпископа, а в 1958 — кардинала. Важлива подія в житті Джовані відбулася 21 червня 1963 року — обрання папою римським і присвоєння імені Павло VI. 30 червня відбулася його коронація. Папа виступає за частинні реформи в католицькій церкві, підлаштовуючи її під сучасні умови.
Брав участь у проведенні чотирьох сесій ІІ Ватиканського Собору з 1962 по 1965 роки. Порушивши правило не залишати межі Ватикану, вирішив відвідати Палестину та Індію (1965) і був присутній під час засідання Генеральної Асамблеї ООН в Сполучених штатах Америки. На ньому закликав усіх заради збереження миру між народами.
Велике значення для православних віруючих відіграв візит папи Павла VI на Святу Землю та його зустріч з Константинопольським патріархом Афінагором. У 1965 році – папа повертає патріарху Афінагору в Єрусалим мощі преподобного Сави Освяченого. Ними обома були зняті анафеми (Великий Розкол 1054 року).
Свідоцтва візитів римського папи на Святу Землю знаходимо у Гефсиманському саду, місті Назарет, точніше у латинському храмі Благовіщення, у місті Віфлиєм — базиліці Різдва Христового. Необхідно відмітити, що Палестина вважалася неспокійним регіоном. Адже тут відбувалися події, пов’язані з Шестиденною війною. Крім того святі місця були розташовані по обидві сторони — одні в Королівстві Йорданія (Віа Долороса, Оливкова гора, Базиліка Різдва Христового), а такі як Генісаретське озеро, гора Блаженств, гора Фавор в державі Ізраїль.
Раніше держава Ізраїль не визнавалася Ватиканом. У ній була досить напружена ситуація. Офіційний привід для невизнання — перебування серед палестинських біженців християн. Головним мета папи полягала у примиренні та зближенні католицької церкви з православною та не халкедонськими церквами.
По від’їзді з Риму , в аеропорту папу супроводжував італійський президент Антоніо Сеньї, а при а при посадці літака в Йорданії — король Хусейн ібн Талал. Разом з делегацію Папа відправляється в святе місто Єрусалим, відвідує річку Йордан, місто Віфанію , в якому Ісус Христос воскресив Лазаря – брата Марфи та Марії. Люди думали, що папа буде йти через Дамаські ворота, пройде «Хресну дорогу».
Великий натовп стояв в очікуванні папи римського. Через тісняву охорона не змогла з ними справитися. Щоб уникнути зіткнення з натовпом, який рухався через Старе місто, папа звернув на шостій зупинці Хресної дороги в греко-католицький монастир. Йому вдалося дістатися до храму Воскресіння Христового, побувати в Кувуклії, в Гробі Господнім та місці Воскресіння, присвятити час молитві. Звершив месу в храмі Воскресіння. Піднявшись разом із делегацією провів ніч на Оливній горі.
Зустрівся з єрусалимським патріархом Венедиктом, розмовляв з вірменським патріархом в Єрусалимі. Зустрічався з представниками греко-католицьких церков монастиря Святої Анни. Відвідав в Гефсиманському саду Базиліку Страстей Христових, виголосивши молитву. Їде в Галилею, перетинаючи в долині Мегідо державний кордон, де опиняється прямісінько в Ізраїлі.
Папу з великою радістю зустріли ізраїльський президент Залман Шазар, члени кабміну, дипломатичний корпус, супроводжуючи папу Павла під час його подорожі по території Галилеї. Понтифіка допустили в Грот Святої Сім’ї, ним була відслужена меса. У промові, проголошеній папою йшлося про мету його візити в Назарет та того важливого значення, яке відігравало в інтерпретації християнської доктрини. Побував у місті Кана Галилейська, зупинився біля Тиверіадського озера, тобто місць звершення чудес Христових. Відвідали також Табгху — храму Примноження Хлібів та Риб, розташованого на березі Галилейського озера. Побували й у храмі монахів — францисканців Першості Апостола Петра.
Капернаум запам’ятався йому через синагогу візантійського зразку, в якій помолився за всіх і духовні потреби людей. Місце найбільше запам’яталося тим, адже в попередній синагозі проповідував Ісус Христос, а гора Блаженств, на яку вони піднялись нагадали Його Нагірну проповідь. Останні пункт візиту папи Павла — гора Фавор, на якій розміщувався храм Преображення латинського обряду.
Шлях понтифіка просувався до Єрусалиму, вздовж узбережжя Середземного моря. У місті Єрусалим увійшов до кімнати, де Христос зі Своїми учнями звершував перебував на Таємній Вечері, потім побував у храмі Успіння Богородиці, розташованому на горі Сіон, в музеї Катастрофи європейського єврейства. Кардинал Тісерант запалив шість свічок в пам’ять шести мільйонів жертв і усі з папою помолилися за спочилих. Біля «посту Мандельбаума» папа попрощався з президентом держави Ізраїль. Він впевнив голову держави в бажанні церквою миру для всіх і любові народів в цілому. Зустріч двох представників церков проходила в резиденції на Оливковій горі. Це супроводжувалося дружніми обіймами та цілунком християнського миру, сама ж бесіда зайняла двадцять хвилин.
Обидві сторони виголосили по коротенькій промові і читали молитву Отче наш на двох мовах — спочатку грецькій, а потім – латинській. Графік робочого дня папи римського тривав аж до пізнього вечора. З проявом християнської любові та співчуття понтифік приймає дітей, які страждають на хворобу поліоємеліт разом із їхніми батьками.
У храмі Різдва Христового міста Віфлиєм звершив месу. Через поліцію народ не зумів підійти ближче до папи. Відслужена меса закінчилася проповіддю папи щодо Єдиної Церкви, розділених братів. Закликав до миру в світі, а державному керівництву нагадав, що ті відповідальні за долі народів і сказав, що віни не можна допускати, і накше наслідки будуть катастрофічними. Повернувшись в резиденцію патріарха Афінагора ще сорок хвилин розмовляв з ним віч- на віч . Обидва ієрархи прочитали спільно Євангеліє від Івана, де в 17 главі акцентується увага на єдності дванадцяти апостолів Ісуса Христа. Прощаючись з патріархом Афінагором, глава Ватикану приніс подарунок — кубок, що став знаком розуміння Євхаристії двома церквами — західною та східною.
Ще важливим моментом у налагоджені відносин стала зустріч з ієрархом Вірменської церкви. Патріарх Дердеріан радісно зустрів римського понтифіка. Згадав про вірменський геноцид в ході розмови з патріархом Дердеріаном. Попросив підтримати Другий Ватиканський собор і долучити до нього його спостерігачів. Зустрівшись втретє з патріархом Афінагором, який мав на меті прибути в Константинопольський патріархат, відбулася десяти хвилинна розмова. Залишився час, який понтифік уділив паралізованому чоловіку в Християнському кварталі.
Про місця відвідування деяких місць папою Павлом VІ засвідчують пам’ятні таблички. Папа також зустрівся з пастором Лютеранської церкви Викупителя — Малшем , в невеличкому поселені Муристан. Його прийняв і головний муфтій міста Єрусалим і передав вітання від арабського народу. Папу до аеропорту Амман радісно проводжали король Хусейн і увесь кабмін . Після повернення з Амману в Рим зустріч папи римського виглядала тріумфальною ходою. Біля аеропорту його вітали натовпи, сам італійський президент, міністр, дипломати, мер міста Рим. Другий Ватиканський собор на чолі з папою Павлом VІ зняв анафему 1054 року між Римською і Константинопольською патріархією, звинувачення розп’яття Христа євреями було знято папською Декларацією про Зв’язки Церкви з нехристиянськими релігіями. Католицька церква стала називати євреїв «синами Завіту». Таким чином були встановлені дипломатичні відносини між двома державами – Ватиканом та Ізраїлем (1993).
Після візитів папи римського відкрилося три заклади : на околиці Єрусалиму, в поселені Тантур – Екуменічний інститут, у місті Віфлиємі — будинок для глухонімих «Ефата», а в 1973 році – університет.
Фізичне здоров’я понтифіка різко обірвалося 6 серпня 1978 року. Папа Павло VІ помер від серцевого інфаркту в італійському муніципалітеті Кастель – Гандольфо. 19 жовтня 2014 року папа римський Франциск здійснив процес беатифікації. Католицька церква проголошує папу Павла VІ блаженним.
Богдан Стрикалюк
