Є найбільш священним звуком в індуїзмі, являє собою втілення священної триєдності головних божеств індуїстського храму – Вішну, Брахми, Шиви. Нерозривно пов’язаний з Атманом (душею) і Брахманом (вищим духом). Мантра може вимовлятися окремо, перед початком або закінченням іншим мантр і інших священних текстів, супроводжує проведення пуджи і деяких релігійних церемоній. У різних течіях індуїстської релігії звук несе різну символіку. У шиваїзмі виступає уособленням головного божества – Шиви, в вішнуїзмі символізує триєдність бога Вішну, його супутниці і їх шанувальника.

Ом (мантра)

Широко вживається в деяких Упанішадах і в кожному випадку несе свій сакральний сенс. У Чхандог’я-eпанішади уособлюється згода, пізнавши яке божества стали безсмертними. Мандука-упанішада співвідносить три звуки мантри трьом станам: неспання, сну і глибокого сну. У Прашна-Упанішади «Ом» виступає як з’єднання вищої школи й нижчої першооснови всього, що відбувається у Всесвіті.

Мантра використовується на практиках йоги. Кожна складова звуку виникає в різних частинах тіла людини: бере початок в животі, проходить через груди і розчиняється в маківці. Ом також набув широкого поширення масової культури, його вимови і символіка згадуються в художній літературі, ліричних композиціях, обкладинках музичних альбомів.

Іван Гудзенко