Початок облоги після Лексінгтона і Конкорда
Передумовою облоги стали битви при Лексінгтоні та Конкорді, які відбулися 19 квітня 1775 року. Саме вони поклали початок відкритому збройному конфлікту між Великою Британією та її північноамериканськими колоніями. Після невдалого походу британські війська були змушені відступити до Бостона, де швидко опинилися фактично відрізаними від навколишніх територій. Американські загони ополчення із Массачусетсу та сусідніх колоній оточили місто, прагнучи не допустити виходу британців і водночас не дозволити їм отримувати постачання суходолом.
До червня чисельність американських сил зросла приблизно до 15 тисяч осіб. Це були переважно фермери, ремісники та мисливці, які не мали достатнього військового досвіду. Вони страждали від нестачі дисципліни, сучасної зброї та боєприпасів, однак їхня чисельність значно перевищувала британський гарнізон, що налічував близько 6500 регулярних солдатів під командуванням генерала Томаса Гейджа. Попри професійну підготовку британців, вони фактично були заблоковані в межах міста й могли підтримувати зв’язок із зовнішнім світом лише морем.
Битва при Банкер-Гілл і створення Континентальної армії
Однією з найважливіших подій облоги стала битва при Банкер-Гілл, яка відбулася 17 червня 1775 року. Американці зайняли укріплені позиції на висотах поблизу Бостона, намагаючись посилити контроль над містом. Британське командування вирішило атакувати ці укріплення прямим штурмом. Хоча зрештою британці захопили позиції колоністів, їхня перемога виявилася надзвичайно дорогою. Вони втратили понад тисячу солдатів убитими й пораненими, тоді як американці відступили організовано після того, як у них майже закінчилися набої.
Битва мала величезне психологічне значення. Вона довела, що погано підготовлені колоністи можуть успішно чинити опір професійній британській армії. Саме після цих подій Другий Континентальний конгрес остаточно оформив створення Континентальної армії, а її головнокомандувачем було призначено Джорджа Вашингтона. Прибувши до табору під Бостоном, він одразу розпочав перетворення розрізнених загонів ополчення на регулярне військо, здатне вести тривалу війну.
Протистояння переходить у глухий кут
Після Банкер-Гілл активні бойові дії майже припинилися. Жодна зі сторін не наважувалася розпочати масштабний наступ. Американці не мали достатньо артилерії та боєприпасів для штурму міста, тоді як британці розуміли, що нова атака на добре укріплені позиції противника може знову коштувати надто дорого.
У жовтні 1775 року генерала Томаса Гейджа на посаді британського командувача змінив генерал Вільям Хоу. Новий командувач вирішив зберігати оборону й чекати підкріплення. Вашингтон також не поспішав ризикувати своїми ще недостатньо підготовленими військами. Таким чином облога перетворилася на тривале протистояння, під час якого головним завданням американців було утримувати британців у пастці та водночас зміцнювати власну армію.
Саме в цей період особливого значення набуло питання артилерії. Вашингтон розумів, що без важких гармат змусити британців залишити місто буде практично неможливо. Вихід знайшов молодий офіцер Генрі Нокс, який запропонував доставити гармати із захопленого американцями форту Тікондерога.
Захоплення Дорчестер-Гайтс і завершення облоги
Взимку 1775–1776 років Генрі Нокс здійснив одну з найвідоміших логістичних операцій Американської революції. Він організував перевезення десятків важких гармат із форту Тікондерога через сотні кілометрів засніжених доріг до Бостона. Ця артилерія докорінно змінила співвідношення сил.
У ніч на 4 березня 1776 року війська Вашингтона непомітно зайняли стратегічно важливі висоти Дорчестер-Гайтс, що панували над містом і гаванню. За кілька годин американці спорудили потужні укріплення та встановили гармати, які могли обстрілювати як британський гарнізон, так і військові кораблі в порту.
Генерал Хоу спочатку планував атакувати нові позиції американців, однак сильний шторм зірвав підготовку до наступу. Усвідомлюючи небезпеку, британське командування ухвалило рішення залишити Бостон. 17 березня 1776 року британська армія разом із численними прихильниками корони евакуювалася морем до Галіфакса в Новій Шотландії. Так завершилася майже річна облога міста без масштабного генерального штурму.
Іван Гудзенко
