Джордж Вашингтон  народився  1732 року у графстві Вестморленд, штаті Віргінія.  Батько  Джорджа  багатий  плантатор- рабовласник.  Після  втрати  батька  в одинадцятирічному  віці,  ним опікувався  старший  звідний  брат Лоуренс.  Джордж отримує  домашню освіту.

Він  обирає   шлях  свого  батька,  проте  не  схвалює  рішення  щодо  інституту рабства,   найважливішою  справою вважає   звільнення  від рабовласництва.   У 1749  році  в графстві Калпепер стає землеміром.  У 1752  році, коли  помер  його брат – успадковує  маєток   Маунт-Вернон, в якому  перебувало вісімнадцять  рабів.  Вступає  на  військову  службу,  у звані  командира  ополчення  Віргінії.  Приймає   безпосередню  участь  в Огайській компанії, яка ставить   собі  за мету –  оволодіти   земельними  ділянками,  розташованими на заході    гірської системи Аппалачі та внизу  річки Огайо.

У 1755 році   експедиція Вашингтона  зі супроводу   віргінських колоністів  до  форту Дюкен (штат Огайо)  закінчилася  невдало.  У 1756 році  в ході  Семилітньої війни  полковник  Вашингтон   очолює  віргінських  військових,  головним завданням яких  став захист  західної частини колоніальних меж.   У 1759 році   після  своєї відставки одружується  з  багатою вдовою  Мартою Кастіс.

З 1758 по 1774 роки –  Вашингтона  обирають до палати громадян штату Віргінія. Джордж  у графстві Фервакс  займає  посаду  суді.  Піддає критиці   колоніальну  владу, бойкотує  британські товари. З 1774 по 1775  роки –  представляв  штат Віргінію на Континентальних конгресах. Він намагався  досягти  мирної згоди  між  колонією та метрополією, але  справа виявилася безплідною.  В результаті  сутичок  між колоністами та британськими солдатами, Вашингтон  показово  одягнув  військову  форму.

В червні  1775 року  за  рішенням  Конгресу,   Вашингтона  призначають  командуючим  Континентальної армії.   Таке  обрання  обумовлювалося  військовим досвідом  Джорджа Вашингтона  і громадською  підтримкою  штатів – Віргінія та Массачусетс.  Командуючий  Вашингтон вирізнявся  моральними  якостями:  мужністю, стійкістю,  був прекрасним полководцем  та організатором.  У 1776 році  веде  битву з своїм військом  під Бостоном,  отримуючи поразки і перемоги.   Удостоюється   нагороди від Конгресу  – отримує  пам’ятну  золоту медаль. У 1781 році разом з військом  ополченців  приніс  перемогу  під  Йорктауном,  в  результаті  якої  британські війська капітулювали.

На  Континентальну  армію  він  витратив  все, що мав,  відмовляючись від  платні в період перебування  на війні.  Народні маси  підтримували Вашингтона, що обумовило  революцію.  Офіцери із Континентальної  армії організаційно  змовились і запропонували  Вашингтону  аби той  став  їхнім  монархом,  в тім пропозиція  була  відхилена.  Із підписанням Паризького  мирного договору  у 1783  році Вашингтон вирішив   скласти  свої повноваження і йти   у відставку.   Після  повернення  у рідний  маєток,  управляв  плантацією,  перебуваючи під  прицілом  громадсько-політичного  американського суспільства.

У 1786 -1787  роках  –  війська Вашингтона  придушили  повстання  фермерів  на чолі  яких  стояв Даніель Шейс.  Обирається  головою  Конституційного конвенту,   працює над розробкою   Конституції США.  Найважливішим  етапом  життя  для  Вашингтона  стало  його обрання  президентом  США  в  липні  1789  року.  Як президент,  надав  правовий  статус  своїй  країні,  дбав  про  те, щоб  були створені  державні органи  правління, зберігався  баланс  між  функціонуючими  гілками  влади,  закладені  основи  політичного устрою держави.

Передусім  Вашингтон  сформував  уряд,  враховуючи  політичні  та особисті  інтереси.  Підтримував  лише  сильну  центральну  владу, хоч  сам був за федералізм.   Між  федералістом  Гамільтоном та прихильником  прав у штатах  Джефферсоном,   Вашингтон  грав  роль  арбітра.  У боротьбі  двохпартійної системи  перемогу  здобув  Гамільтон не без підтримки  Вашингтона.  Не  всіма  позитивно  була сприйнята  підтримка  федералістів  Вашингтоном,  зростало невдоволення  і в штатах.

Вашингтон  діяв  рішуче  по відношенню  до  спротиву  індійців,  застосовуючи військову  силу,  таким  самим  способом  зупинив  Спиртний  бунт  в Західній  Пенсильванії  у 1794 році. У такий  спосіб  фермери, які виступали проти сплати податків за  віскі,  відчули  усю  федеральну  силу  на  собі.  Керівників  бунту  було помилувано.  Чітка  зовнішня  політика   США  стосувалася  її  невтручання  в  європейські  держави.  Президент  радів початку Великій буржуазній революції у Франції,  а коли дізнався, що  ті, хто її розпочав  пішли не тим шляхом – осудив.  Прийняв  рішення  видати прокламацію про нейтралітет США.

Договір Джея  1794  року  зумів зняти напругу між  Великобританією та США,  але без критики  американців  не  обійшовся.  більш сприйнятим  виявився  договір Пінкні  1795 року (стосувався меж  між США і володіннями Іспанії, вільно пароплавства ). У вересні 1796 року  публікує  свій  останній заповіт  «Прощальне послання»,  у якому закликав  зберігати єдність штатів, дотримуватися Конституції та державного ладу, підтримувати  мир та згоду  з усіма країнами,  зазначив про розвиток торгівельних  відносин між ними.

Вашингтон  після своєї відставки відмовляється  третій раз балотуватись і  займати  посаду президента. Так було покладено  початок традиції  заняття  посту американським президентом не більше як  в два терміни.  Вашингтон поступово відмінив рабовласництво і наказав  звільнити  рабів.  У 1798 році  – призначається  командуючим армії з присвоєнням звання «генерал-лейтенант».  В грудні  1799 року  після об’їзду  своїх  земельних володінь   в дощову  сніжну  погоду простудився  і помер.  18 грудня  його було  поховано  у власному  маєтку Маунт-Вернон.

Про Вашингтона  висловлювалися  як про талановитого  військового полководця,  який назавжди залишився  в серцях американських громадян  і  гідний називатися «батьком своєї країни», його прізвище отримала столиця США, а  портрет зображено на грошовій валюті,  іменем президента  названі  вищі навчальні  заклади, населені пункти і інше.

Генадій Сивочолий