Римо-католицька  церква  почала активно  розвиватися  і цьому  посприяв  конціліаризм  (соборний рух)  у ній.  Римські папи не наважувалися  скликати собор, щоб вирішити нагальні  питання церковної  реформи.  У 1511 році з  ініціативи  французького  короля  Людовіка ХІІ  за участю  кардиналів  був відкритий Пізський собор з метою  зміщення  з  посади папи Юлія ІІ.  Але  папа  Юлій  не  бажав так просто  здаватися,  тому  видає  булу  18 липня  цього року, в якій  закликає  до створення  П’ятого Латеранського собору.

Його діяльність  розпочалася  1512  року.  Сюди прибуло  понад  сто п’ятдесят  єпископів,  були також присутні представники  олександрійської  та антиохійської церкви латинського обряду.  Коли  папа Юлій ІІ  21 лютого  1513  року  помер,  його замінив  – Лев Х.  Новий  папа вважав  за потрібне не розділяти  на нації  як  це було  раніше на  соборах  в Констанці і Базелі.   Особливість  собору  полягала  не  в підписанні  канонів і декретів, а видання підписаних  учасниками собору  постанов  у  формі  папських булл.  До того ж  собором  не  було  визнано   постанов Пізанського  собору  як дійсних.

У 1516 році  собор  схвалив  Болонський  конкордат  (угода з Францією).  Якщо ж  папа, який  вибирається  конклавом кардиналів    буде запідозрений  в симонії,  тоді  такі  вибори   можуть  вважати  недійсними (була Латеранського собору). На соборі  осуджено  єретичне  вчення  Помпонацці,  затверджено  догмат  про безсмертя душі людини.

Видавництво книг  підлягало  обов’язковій  цензурі.  Собором затверджено рішення  про Хрестовий  похід  проти  турків-османів.  Перші  початкові  Латеранські собори змогли за собою закріпити  владу  папи і  римо – католицької, посприяли  розвитку  її стуруктур.  А  от  П’ятий Латеранський собор себе не реалізував, оскільки  перебував  в глибокій  релігійній кризі,   не зумів  запропонувати  та втілити   програми  церковного  оновлення.  Із  його закриттям  у 1517  році   західноєвропейське суспільство  охопила  хвиля  Реформації.  За  рахунком  він  вважається  ХVІІ Вселенським собором  в римо-католицькій церкві.

Іван Гудзенко