Матеріалізм — це вчення основою якої є матерія, вона є первинною, а все інше в світі створено після. Прихильники теорії: В. І. Ленін, Ф. Бекон, Л. Фейєрбах, К. Маркс, Ф. Енгельс. З’єднуючи наукові досягнення, матеріалізм сприяє прогресу, зростання знань, удосконалення методик дослідження, а це в свою чергу допомагає людській практиці і сприяє збільшенню виробничих елементів. Соціальний фундамент матеріалізму передбачає, що досягнення науки є базою для практичної діяльності.
Пік матеріалістичних поглядів доводиться на епоху Просвітництва. У цей період матерію розглядають не тільки, як якусь субстанцію, але і як об’єкт, який є основою всіх початків.
З відродженням матеріалістичних навчань в новий час, відбуваються відкриття в галузі природознавства.
У 19 столітті теорія знаходить напрямок під назвою «вульгарний матеріалізм» (Представники: К. Фогт, Л. Бюхнер) — грунт для матерії — досягнення в області природознавства, таких науках, як хімія, біологія. Сама по собі матерія — абсолют, який вічний і незмінний.
Ідеалізм — протилежна ідеологія, філософи цього напрямку впевнені, що спочатку з’явилася свідомість, а вже потім матерія. Представники даного напрямку: Гегель, Платон, Лейбніц.
Серед форм ідеалізму виділяють:
Об’єктивний ідеалізм — ця теорія припускає існування поза владою розуму, внематеріальний вид буття.
Суб’єктивний ідеалізм — має на увазі заперечення незалежної реальності від волі і свідомості.
Основна система ідеалізму — релігійна філософія, суть якої полягає в тому, що з нічого був створений світ, і його творцем є найвищий розум, в образі Бога. До соціальних догм ідеалізму відносять — неприйняття наукових цінностей, нерозвиненість досліджень, заперечення можливостей науки.
Серед філософів є і ті, хто не підтримує ці дві теорії, так як вважають, що неможливо створення світу посередництвом однієї з двох субстанцій, вони бачать їх рівнозначність і рівноправність. Цієї точки зору дотримуються філософи дуалісти (Аристотель, Бертран Рассел, Рене Декар).
Іван Гудзенко
