Історія філософії

Раціоналізм і емпіризм в філософії Нового часу

Новий час — це етап розвитку філософських вчень в 17-18 ст. У цей період припадає руйнування антропоцентризму. Раніше мислителі і філософи вважали, що саме людина є центральною ланкою світу. З плином часу — ця точка зору втратила актуальність. Уявлення про землю змінилося — тепер це лише маленька, незначна одиниця, в порівнянні з масштабами всесвіту. Людина, частинка механізму і всесвіт не може задовольнити всі людські потреби, так як існує і розвивається за своїми правилами і законами, на які не в силах, хто-небудь вплинути.

У новий час чітко розділені кордони між способами пізнання буття. Почуття і розум, незважаючи на те, що вирішують одні й ті ж завдання — допомагають людині відчувати, розуміти, пізнавати світ, протиставлені один одному і їх відмінності доведені до абсолюту.

Раціоналізм і емпіризм в філософії Нового часу

Фундамент раціоналістичної  течії — це етапи освоєння буття, засновані на верховенстві розуму. Підрозділяється на два напрямки:

 Онтологічний — основна мета, що в будь-якому знанні лежить розумне начало (буття також є розумним).

 Гносеологічне — ідея в тому, що також за основу пізнання узятий розум. Відповідно спростована теологічна теорія.

Яскравими представниками раціоналізму є:

Рене Декарт — був деїстом, але не заперечував можливість існування вищого розуму — Бога. Бенедикт Спіноза — філософ бачив в центрі всього якусь субстанцію — вічну, вільну, нескінченну. Готфрід Вільгельм Лейбніц — світ в його баченні — це не матеріальний об’єкт, а якийсь феномен свідомості людської.

Емпіризм — в центрі цього вчення стоїть людський досвід, який зароджується на основі почуттів і відчуттів, а значимість науково обґрунтованих теорій, в порівнянні з досвідом — незначна. Витоки цього напряму з’явилися в Англії. Серед представників емпіризму:

Френсіс Бекон — визначено вважав науку невід’ємною і важливою частиною життя, що сприяє розвитку суспільства. Томас Гоббс — учень Бекона, який багато в чому перевершив вчителя і пішов далі. Його бачення світу — матеріалістичне. Природа — це протяжність і сукупність матеріальних об’єктів. Філософ стверджував, що матерія — це вічна субстанція, тим самим він розвивав атомізм. Джон Локк — буття створене Богом, саме такими були погляди філософа на світ. В іншому його переконання можна визнати матеріалістичними. Девід Юм — вважав, що лише на основі власних відчуттів і почуттів складається досвід, який служить елементом пізнання.

Іван Гудзенко

Яка твоя реакція?

Радість
1
Щастя
1
Любов
1
Не завдоволений
0
Тупо
0

Интересно почитать:

Также в категории:Історія філософії