Крішнаїзм— течія в індуїзмі. Вважається відгалуженням вішнувізму, так як Крішна виступає головним богом в крішнаїзмі, аватаром Вішну. Досить довгий час зайняв розвиток самої міфології, а з нею і культу Крішни.

Історія формування

Попередником течії з середини І тисячоліття до нашої ери стала релігія племен-пастухів, що взяла свій початок формування у північно-західній та східній частині Індії. Називали цю релігію бгагаватизмом, на честь божества Бгагавана, котрого звісно розуміли близькою та милостивою до віруючих особистістю.

Керував племенем цар Васудев, який пізніше став Нараяною, а потім Вішну, тобто втілював вище космічне начало. Згодом розпочалося формування і самого  крішнаїтського міфу, зосередженого на епічному Крішні, царі та герої. У книзі «Бхагават-гіта» Крішна – це Бгагаван, котрий є космічним богом, яким проголошується умова – спасіння адептів через неподільну любов до нього ж. Текст складає теоретичну основу крішнаїзму, а любов швидше за все мала характер раціонального усвідомленого служіння, проповідь любові адресується обмеженому колу послідовників течії.

Статусу масового релігійного напрямку крішнаїзм набуває при поєднанні богошанування з поширеними культовими формами, серед яких піснеспіви з танцями; важливим компонентом течії є емоційне, екстатичне відношення до бога.

Географічні центри міфу крішнаїтів  представлені такими  містами як Матхур, Вріндаван, Гокула, Вражда, де здійснювалося поклоніння Крішні, на жаль витиснули культи інших богів шиваїтського напрямку. Крішнаїтський емоційний бхакті став з другої половини І тисячоліття до нашої ери відображатися в скульптурах міста Карнатак (південна частина Індії). Тут як відомо відбувалося створення  канонічного тексту «Бхагавата-пурана» як остаточне сформування крішнаїтського міфу.

Літературна творчість

Зміцненню позицій крішнаїзму посприяли релігійні поети, датовані ХІІ –ХVІ століттям, такі як Джаядева, Міра Баї, Сурдас, Відьяпаті, Чондідаш, а також інші. Їхні твори унікальні перш за все історією про Крішну у такому емоційному забарвленні. До неї мали доступ прості люди, любов Крішни була настільки багатоманітною у порівнянні з батьківською, дружньою, рабською, чуттєво-еротичною.

Тому для кожного бхакта співвіднесення себе з персонажем цього міфу та пережити почуття близькості до Крішни звичайної людини, всемогутнього, наповненого космічною силою бога стало доволі цікавим. Від Крішни бхакти отримують дарування Його милості, не дивлячись який у нього соціальний статус, вчинок або людську якість. Проявом милості є знищення карми в адептів (наслідки їхніх дій). Бхакти в молитвах просять Крішну аби вічно жити на землі під Його заступництвом, а не про мокшу.

 Перші крішнаїтські проповідники

Релігійні проповідники Валлабха, Чайтанья відіграли важливу роль в розвитку крішнаїзму. Крішна шанувався Валлабхою як божественне начало, що проявляється в реальному світі. Валлабха стає основоположником впливової спільноти «Шлях підримки» (із мови санскриту «Пушті-марг»). За його ініціативою в місті Браджа  будуються крішнаїтські храми.  Один із таких храмів носить назву  Шрі – Натхджі. Цікавй тим, що тут відбувалася особлива служба, куди входило відтворення життєвого циклу про Крішну та Радху (прослідковувалися такі важливі моменти як сон, пробудження, омовіння, годування, прогулянка, гойдання на гойдалці) та інші епізоди міфу крішнаїзму у супроводі  бхаджанів, кіртанів (різновид релігійного гімну) пісень поета Сурдаса.

Інший проповідник, бенгалець-брахман Чайтанья звертається до Крішни з екстатичним шануванням, використовуючи ритуал масових піснеспівів  з танцювальними процесіями, що стало називатися санкіртоном. Крім того  Чайтанья є засновником такої течії як гаудія –вайшнавізм, де акцент зміщений на любові Крішни та Радхі.  Чуттєву любов інтерпретують містичним захопленням душі адепта до бога, тобто це так би мовити екстатичне переживання, яке звільняє душу. Тут любов виступає прємою (чистим, трансцендентним почуттям), що протиставляється камі (буденним земним страстям).

Ритуальна та релігійна  діяльність

В ритуальну практику крішнаїзму включені: розспіви гімнів в честь Крішни та Радхі та поклоніння їм, потім саркальній вішнуїтській рослині туласі, повторення священної Великої Мантри «Харе Крішна» в голос або в думці.

Валлабха та Чайтанья обожествляються і шануються крішнаїтами як втілення самого бога Крішни. Діяльність цих двох проповідників зумовила  розквіт крішнаїтського бхакті, котрий сприяв відродженню Браджа. Важлива роль також відводиться госвамінам – адептам Чайтаньї.

Госваміни крім проповідницької діяльності зосередили увагу на теологічному та філософському осмисленні Крішни. У кінці ХV – середині XVІ століття Рупою Госвам розробляється теорія психоемоційного стану адепта на основі естетичного вчення про основні емоційні стани людини з їхніми проявами (бхава та раса). Цей період  охарактеризований  також зародженням крішнаїтської агіографічної літератури, тобто опис життя святих Чайтаньї, Валлабхі та інших бхакті – крішнаїтів.

Поширення  культів та свят крішнаїтів

Регіональний крішнаїзм Індії набуває характерних рис, прирівнюючи його до місцевого культу та міфології. Наприклад  район Махараштр  має за головного релігійного об’єкта синкретичний образ Вітхоби, з поєднанням у ньому крішнаїтських та шиваїтських рис. Поклоніння Вітхобі стало поштовхом для започаткування традиції звершувати варкарі (щорічне паломництво) до міста Пандхапур.

Район Орісса вшановує Крішну Джаганнатху (у перекладі зі санскриту «Володар світу»). В місті Пурі Крішна, в храмі Крішни, брат Баларама з сестрою Субхадрою  демонструються як  дерев’яні ідоли без форми, що звичайно є типовим для місцевої племінної релігії. Цікаве й те, що під час святкування Пурі  один раз в рік, в знак перемоги Крішни над Кансою, ідолів розміщують у три великі колісниці, везучи по головній міській вулиці.

Також восьмого дня бхадри, що припадає на місяць серпень-вересень крішнаїтами відзначається день народження Джанмаштамі Крішни. У місті Матхур в цей час відбуваються містерії з пісеннно-танцювальною формою, що нагадують індійцям крішналіли (життєві епізоди Крішни), особливо коловий танок з пастухами вночі.

Крім цього крішнаїти влаштовують більше подібне на карнавал  свято Холі (весняне свято, яке припадає на місяць лютий — березень). Особливість свята  полягає у принесенні позитивних емоцій  індійцям. Посипаючи кожного перехожого в Індії, той, що це робить нагадує про  це свято. Святкування проходить на вулицях індійських районів, серед натовпу людей.

Індійці посипають один одного кольоровою сумішшю, подібну на пудру. Вона може бути різного кольору: синя, жовта, червона, зелена і так далі. На сьогодні Холі є одним із свят, що дарує людині прекрасний настрій. До того ж пудра, якою обсипають один одного легко змивається протічною водою. Це, що власне торкається поширених культів та святкувань. Необхідно зазначити, що крішнаїзм став надійною платформою для формування новітнього руху. У ХХ столітті в його межах  виникає Міжнародне товариство свідомості Крішни,  із своїми центрами в країнах Заходу.

Пегас

Поделитесь эмоциями

Супер статья
1
Я доволен
1
Любовь
0
Так себе
0
Глупо
0

Интересно почитать:

Історія релігій

Безсрібник

У православній  церкві існує цілий ранг людей, які прикладом свого морального і духовного способу життя, ...
Історія релігій

Лики святості

Ликами святості в православ’ї прийнято називати категоріальний розподіл канонізованих та шанованих святих, їхньої трудової діяльності ...

Написать комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *