- Космологія Платона.
- Психологія Платона.
- Значення філософії Платона.
Космологія Платона
Загалом Платон написав 34 діалоги, «Апологію Сократа», «Закони», кілька листів, достовірність яких ставиться під сумнів. Ці листи переважно вважаються псевдо епіграфами – твори, приписані автору, які, насправді, не є автохтонними.
Платон завжди писав у формі діалогів зі спеціальною філософською термінологією. Він також , як і Сократ, вважав, що з диспуту народжується істина. Філософ вважав, що існує невидимий світ, що можна побачити у його вченні про ейдоси.
Один з відомих творів Платона – «Міф про печеру», у якому пояснюється місце філософії в житті людини. За цим міфом люди сидять у печері спиною до виходу, до світла, до просвітлення! Той хто розвертається і йде на світло – стає філософом. Люди, що є в печері вдаються до чуттєвого пізнання, а ті хто виходить покладаються ще й на раціональне, логічне мислення, що пояснює різницю в світогляді звичайних людей і філософів. «Міф про печеру» — твердження про те, що раціональне пізнання це відкриття згори, одкровення, прояв трансцендентного світу.
Платон вважає, що невидимий світ можна пізнати. Пізнаваність світу – один з основних принципів філософії. За Платоном світ формується так:
- Є кілька ідей, з яких формуються певні геометричні фігури, з них в свою чергу виникають простір і час – основні атрибути універсаму (про це в наступних статтях з філософської пропедевтики).
- Платон вважав, що є Деміург (митець, Бог) і є матерія, якій він надає певну форму. Тобто божественні ідеї формують світ. Виникають стихії та термоелементи, а вже з них все інше.
- Водночас з’являється рух.
- Видимий світ походить зі світу невидимого.
Психологія Платона
Психологія (від грецького «псюхе» — душа) – вчення про душу.
У Платона є 2 типи душі:
- душа індивідуальна;
- світова душа – єдина, спільна душа одухотвореного світу;
Платонівська душа – основа руху у світі, об’єкт прагнень нижчих сутностей. По суті, світова душа виступає таким собі посередником між людиною і «Богом», творцем, сущим. Душа – джерело мотивації духа. У Платона є раціональна душа – відповідає за розум, вегетативна – за розмноження, та інші душі, що співвідносяться з певними людськими проявами. Філософ вважав, що раціональні душі філософів дозволяють їм переходити в інші світи.
Платон говорить, що всі люди є рівними, з’являється поняття родової пам’яті. Він вважає, що філософські знання стосуються не лише греків, а й усіх інших людей. Мислителі вже тоді виступають проти Європоцентризму: «Філософія не знає обмежень!»
Значення філософії Платона
Платон і його учень Арістотель найбільше вплинули на Європейську філософію і стали беззаперечними авторитетами середньовіччя. Християнство часто використовувало їх ідеї у своїй апологетиці.
Було неймовірно багато послідовників Платона, є безліч коментарів до його праць. Він вважався найавторитетнішим грецьким філософом. Діалоги Платона є шедеврами філософської думки і якби не вони, ймовірно не існувало б сучасної Європейської цивілізації.
Кравчук Антон
