Авторство, час і місце написання
Автором книги пророцтва є Наум. Де саме написав книгу пророк поки що невідомо. Його проповідь могла мати вплив як в Юдеї так Єрусалимі. Оскільки пророк був вихідцем з Елкоша, то він міг слугувати місцем для написання самої ж книги. Дослідниками Ейхгорном, Евальдом, Делічем ототожнювалося з Аль-Кушем, розташованого від Ніневії трішки далі. Таку думку швидше за все вони базували на описі пророком Наумом ассирійської столиці таким чином, ніби особисто її бачив, так як використовує в книзі чимало термінів на ассирійській мові.
На думку блаженного Ієроніма, місце про яке так згадується в книзі відносить до Галілеї ідентифікуючи його з містом Капернаум. Тоді з як інший дослідник Хаппель сверджує, що це йде мова не про місто, а позначення алфавітного псалма, другий вірш першого слова першої глави по третє слово на кінці десятого вірша. Важливим є не походження Наума, а талант юдейського поета.
На відміну від Хеппеля, Хумберт вважав книгу редагованою, адже використовувалася вона при богослужінні, де згадувалося про події падіння Ніневії, через те варто її віднести вже після падіння міста Ассирійського царства. Враховуючи історичні факти 668 та 612 року до нашої ери, тобто падінь держав – Фіви, а потім Ніневії, визначити датування книги вкрай важко. Подається приблизне датування — VІІ століттям до нашої ери.
Зміст книги пророка Наума
Дана книга складається із трьох глав, тому за своїм об’ємом не є великою. У першій главі першого вірша читачем зосереджена увага на алфавітному псалмі, який оспівує силу Всемогутнього Бога. В книзі сказано про тих, що надіються на Господа, тобто Юдею, а також ворога, яким є ассирійський цар Ніневії. Двом даються пророцтва: Юдеї – утішне, радісне, цареві Ніневії – звинувачуване, якому передбачена доля (відсутність спадкоємця, беззахисність неправдивих богів, могила) про що детально зазначається у першій главі чотирнадцятого вірша. Глава друга акцентує увагу на покаранні, що торкається Ніневії, сам пророк ніби є очевидцем, бо бачить військове спорядження воїнів, бойові колісниці і як місто грабують, спустошують. Третя глава аналогічна, тут описуються військові дії, чисельність смертей, захоплення міста, що стає головною причиною Божої кари. Підтверджене втручання Бога з 5 по 7 вірш цієї глави.
І як підтвердження не уникнення гніву Божого, приводиться гірка доля Фів. Оборонятися вже немає смислу, вожді з вельможами стали дезертирами. З 18 по 19 вірші описані лиха: царі та князі лежать мертвими, розсіяність народу в горах, за вчинені злодіяння Ніневії більше не існує. Коментатори найбільш суворо піддають критиці пророка Наума. Звинувачений коментаторами в повному ігноруванні гріхів народу, що бажає пролиття крові ніневійців, в ненависті до язичників, визнають його як неправдивого пророка.
В тім як би не писали коментатори, пророк ні в чому не винен, а виконує волю Божу, відвертаючи суспільство від чинення злих їхніх справ, стосовно розбещення, розгульного способу життя. І що дуже цікаво, правосуддя Боже не прощає Ніневію адже покарання справедливе. Наумом воно оспівується як гнів пригнобленого, без якогось співчуття. У Новому Завіті ми не знайдемо жодного цитування на цю книгу. Тему, яка пов’язана з Божим гнівом прослідковується в книзі Одкровення Іоанна Богослова. Чому пророк Наум підданий критиці не можна збагнути, проте чи зможе людина до кінця зрозуміти, який духовний смисл насправді приховує книга пророка Наума і що очікує людство як ту ассирійську Ніневію.
Пегас
