Агіографія, Історія релігій        06 Вересня 2018        49         Прокоментуй!

Йосафат Кунцевич – життя та діяльність

Йосафат Кунцевич –  єпископ,   священомученик  греко-католицької церкви.

Народився  1580  року  в місті Володимир – Волинський,  в сім’ї українських міщан.  Був охрещений  в церкві  святої  великомучениці  Параскеви  і в святому  таїнстві  отримав  ім’я – Іван.  Саме  віра в Ісуса  Христа   побудила  в маленькому хлопчику  любов  до  Бога, церкви  і свого народу.  Він  перебував  постійно в молитві  і таким  чином  наближався до  Бога – Творця.   Його батько  був  не тільки  купцем, а  й  міським радником,  будучи зайнятий  справами та обов’язками, не  міг присвятити  вільний  час для сина.    Ним опікувалася   матір, виховуючи  в сині  добре, мудре  і вічне.

Головною життєвою рисою Івана  Кунцевича   стало  пізнання  церкви,  відчуття духовних потреб  і присвячення  церковній справі. У 1604 році  він  вступає  навчатися  в монастир  Пресвятої Трійці, розташований  в Литві.  Був прийнятий   митрополитом  Іпатієм  і  пострижений  в монахи  з  власним  обраним  іменем – Йосафат.  Йому довелося  багато  працювати  для  оживлення  занепалого духу  чернецтва.  Розпочавши із себе, тим самим наблизив і інших.  Для  відновлення  своїх  фізичних  сил  користувався  молитвою,  що була  звернена  до  Отця Небесного.  Відрізнявся  послушністю, смиренністю, виконуючи  свої  обов’язки.  Келія  замінила  йому другу  церкву.

Проводив  аскетичний спосіб життя,  перебував у молитвах,  і як монах  дотримувався ангельської чистоти.  Його  чесноти  стали  прийнятні  не тільки  монахам, а  й мирянам,  які знаходилися віддалік  монастиря.   Йосафат  думав  не лише про спасіння своєї душі, а  душ інших,  молячись за  них.   Навчаючи  віри, віддавав себе  у жертву,  не шкодував  сил.

Важливе значення у житті  ченця  займала  Літургія.  До неї  відносився з шанобливістю.  Як підтверджують  сучасники,  східну  літургію   знав  на пам’ять, особливо  її частини, наспіви, приписи.  Після дияконських свячень, Йосафат міг спокійно  співати,  прислуговувати  в церкві,  з духовним піднесенням виголошувати  проповіді, чутка про нього поширилася  серед людей дуже швидко.  У 1607 році  в цей же ш монастир  потрапляє  Іван  Рутський,  по прийняті  чернечого  постригу став називатися  Йосифом.

У 1609 році  Йосафат був висвячнеий  митрополитом Потієм  в сан священика.  Займаться  разом з Йосифом Веніямином  Рутським  навчанням  новатіан.  Ті, у свою чергу  засвоювали засади  життя ченців  та християнську досконалість.  Завдяки  діяльності  Йосафата і Йосифа  чернецтво набуло нового вигляду, так як  після занепаду відбувся  релігійний, моральний і культурний підйом. Завдяки сумлінній праці  і зусиллям обох  відновився  чин отців – василіан.  Рутським було  внесено  глибоку науку  пізнання  аскетичного  життя монахів  на Заході,  а Йосафатом – східний  аскетизм.

1614 року –  Йосафат був обраний архімандритом  монастиря  у Вільнюсі.  Монастир  нараховував   на той  час  шістдесят  монахів.  У  1617 році  –  возведений   у сан єпископа, очолює Полоцький монастир.

1614 року св. Йосафата обирають архимандритом Вільнюського монастиря (у монастирі тоді було майже 60 монахів), а у 1617 р. – Полоцьким єпископом. Від самого початку знав і про ворогів, які  пильнували  за ним, щоб  вбити.  Він не боявся смерті,  а  вважав швидше  за щастя  постраждати  як казав  « за католицьку і апостольську віру.  У Вітебську  сталася змова, але Йосафат не зважаючи ні на що відправився туди.  25 листопада  1623 року  гідно  прийняв мученицьку смерть  за  Христа.  Але  ті, що вчинили це, покаялися  і прийняли католицьку віру.

З 1626 року тривав  канонізаційний  процес. У  1643 році  за участі папи УрбанаVIII відбулася  беатифікація,  Йосафата  було визнано блаженим.

У 1867 році  папою Пієм ІХ  Йосафат проголошується святим  церкви.  Нетлінні останки святого  подорожували  по Литві, Польщі, Білорусії,  а вже потім  в Західну Європу. У 1916 році  мощі  святого Йосафата було перевезено у  місто Відень  до костелу святої Варвари.  У 1949 році  відбулося урочисте перевезення  мощей  святого Йосафата  в місто Рим.  Перепоховані  в базиліці  святого апостола  Петра (Ватикан), розташовані  у вівтарі,   в правій наві  престолу  святого Василія Великого.

Пам’ять святого Йосафата Кунцевича  вшановується католицькою церквою – 12 листопада, а греко-католицькою – 25 листопада.

Богдан Стрикалюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Дмитрук Игорь о появлении и трансформации мистицизма

Рубрики
Ми у Facebook