Богослов'я, Історія релігій, Православ'я        11 Лютого 2015        429         Прокоментуй!

Літургія апостола Якова, єпископа Єрусалимського

JakobusПоряд  з  літургією  Іоана Золотоустого,  Василія Великого, провідне  місце  серед  найдавніших   богослужінь  християнського Сходу займає  літургія  апостола Якова.   Слід  відмітити,  що  перша  Євхаристія  в апостольські часи  здійснювалася саме  за чином  єрусалимського  єпископа  Якова.  В тім  цей чин  богослужіння  існував  не  у письмовому варіанті, а  як усне  апостольське передання для церкви.

Як підтверджує  одне із  древніх  передань,  чинопослідування   до цієї служби  було    складено  двома   апостолами  Яковом  та  Марком.  Перший  уклав  літургію  для  єрусалимських  та  антиохійських  релігійних  громад, тоді ж як другий  –  для  єгипетських  спільнот  помісного типу.

  Історія  розвитку  богослужіння 

Походження   чину  літургії  апостола  Якова  підтверджує  єпископ Епіфаній  та Константинопольський  патріарх  Прокл – учні Іоана Золотоуста.  На думку Епіфанія,  апостоли  не тільки  проповідували  Євангеліє  Христове,  а безпосередньо  брали участь у встановленні  святих  таїнств  разом  з  першоієрархом  Єрусалимської церкви –  апостолом Яковом.  Натомість  патріарх  Прокл  стверджує,  що  єрусалимський  єпископ  Яків  як раз і є  укладачем  євхаристійного  богослужіння.

Що ж стосується  переконання  в достовірності  припису  літургії  апотолу Якову,  звернімо  увагу  на визначення  32 –го Трульського собору 691  року:

«оскільки  і  Яків,  брат по плоті Христа Бога нашого, якому  було  ввірено  престіл Єрусалимської церкви… ».  Тобто  це  означає,  що підґрунтям  церковного  передання  апостольського  періоду  слугувала  рано започаткована  місцева  літургія  апостола Якова – першого єпископа  святого міста  Єрусалиму.

Ми також   намагатимемося  прослідкувати  відмінності  між  літургіями  Іоана Золотоустого, Василія  Великого  та  апостола Якова.  Тому  варто звернути особливу  увагу  на  те,  що  найдавніша  форма  християнського  богослужіння  дійсно  відрізнялася  від  ранньо  – візантійського  у ІV- VІІІ столітті.  Адже  богослужіння   візантійського  типу, наприклад    Іоана Золотоустого та Василія Великого   насправді  є скороченим  варіантом  літургії  святого апостола  Якова.  Чинопослідування  цього  богослужіння   звершується  у сучасному  світі, зокрема  у місті Єрусалимі,  Олександрії, на  острові Закінф.

У  ІХ  столітті  літургія  стала  звичайним  явищем   у  Палестині, на горі Синай, в  частині Південної Італії, в тому числі на острові Кіпр  та інших  місцях, проте   поступовими кроками  стала витіснятися   чинопослідуваннями  літургій  Іоана  Золотоустого  та Василія  Великого.  Під час  місіонерської діяльності  солунських просвітителів Кирила і Мефодія , а також  хрещення  слов’янських  народів, літургію апостола  Якова  було перекладено на  слов’янський  варіант з  грецької.  В тім  літургія  Якова  не  звершувалася  у Константинополі,  крім  чину  Василія Великого, Іоана Золотоустого та Григорія Двоєслова, єпископа Риму.

Структура  чину  літургії  апостола  Якова  у  Східній церкві

Проскомидія  звершувалася  таким самим чином як на літургії  Іоана  Золотоустого, але  зауважмо  одну невелику деталь: із  просфори  виймалася  дев’ята  частинка за  апостола Якова, єпископа  Єрусалимського, покривалися дискос та чаша, відпуст  не  здійснювався, Єпископом   вголос читалися  молитви  під час звершення  цієї літургії.  Тому  це давало  можливість  тим, хто  перебував  у вівтарі, так і іншим, що брали  участь у богослужінні, розміщуючись на солеї та поблизу амвона  одноголосно  устами та серцями   підносити  Богу  свої молитви.

Ще одна  особливість  літургії   втому,  що  диякони  виголошують єктенії  обличчям до вірних, проте не до вівтаря як  це чітко  продемонстровано у літургіях Василія Великого  Іоана Золотоустого.   Єпископ   в оточенні  пресвітерів  біля  престолу  тихо  промовляє  молитву перед  Святими Дарами:  «Осквернений  багатьма гріхами, не зваж на мене, Владико Господи Боже наш…».  Після закінчення  молитви,  відкриваються  катапітасма (церковна завіса) і царські ворота,  Архієрей  в той час, будучи оберненим обличчям на схід   виголошує : «Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, троїчному і єдиному  світлу божества…». Відбувається  читання  книг  Нового та  Старого Завіту  на центрі храму,  виголошуються єктенії  (прохання за віруючих):  «Вгору піднесімо розум і серця» і інші.  Малий  вхід  з Євангелієм  і Великий  вхід зі Святими Дарами  не  здійснюється  на амвоні, а всередині  храму.

Замість Херувимської пісні  хор  виконує  інший  церковний пісне спів:  «Нехай мовчить усяка людська плоть».  Причащання  вірних на літургії  відбувається за допомогою відокремленого Тіла і Крові Христової.   Відповідний порядок богослужіння   був властивим і для візантійських літургій  вище  вказаних.  Під час причащання  віруючих Пречистим Тілом  з дискоса  єпископ або ж священик говорить: «Тіло Христове», мирянин відповідає: «Амінь»,  а потім  дає пити чашу,  кажучи: «Кров Христова, чаша життя. Амінь.».  Після  причащання Дари переносяться  на жертовник,  натомість нічого не промовляється, і не здійснюється кадіння. Таким чином  за встановленим  уставом Східної церкви, літургія  повинна звершуватися у день пам’яті  апостола Якова, брата Господнього – 5 листопада.

Богдан Стрикалюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook