В наш час, коли заборон стає все менше, часто виникають дискусії пов’язані із питанням гомосексуалізму. В минулому до цього явища ставилися надзвичайно негативно і називали содомією відповідно до біблійної історії про Содом і Гоморру. Ще в ХХ столітті гомосексуалізм лікували, як захворювання в психіатричних лікарнях. В ліберальній США до 60-х років гомосексуалістів вважали неблагонадійними та інколи спецслужби проводили за ними спостереження. В гітлерівській Німеччині «голубі» підлягали знищенню так само, як євреї, цигани і психічно хворі.В СРСР за це була стаття — «за мужолозтво» — у вигляді тюремного покарання. В багатьох країнах світу це різко негативне відношення не змінилося і досі. В деяких мусульманських країнах (наприклад в Ірані) встановлена смертна кара.
Ставлення до цієї нетрадиційної орієнтації є надзвичайно різне і включає в себе взаємовиключаючі позиції. Одні толерантно ставляться, дозволяючи їм входити в законні шлюби і брати прийомних дітей. Інші категорично виступають проти вище наведених мір. Гомофоби вживають образливі ярлики : гомики, педики, педерасти, підераси, голуб’ятина, содоміти. У в’язниці до них таке саме відношення, як і до ґвалтівників і педофілів, і вони автоматично стають «попущеними» і «петухами». Ультраправі доходять до побиття гомосексуалістів. Але, як не дивно, існує мала груп гомо-нацистів. Неодностайне ставлення до цієї проблеми в християнських церквах: католики і православні виступають різко проти, тим часом, як значна частина протестантів у розвинутих країнах ідуть на контакт із ними. Ортодоксальні ісламісти та іудаїсти займають консервативну позицію і піддають їх дискримінації, на відміну від своїх ліберальних одновірців.
Гомосексуалісти, або гомосексуали, також по-різному ставляться до власного нетрадиційного потягу : від відкритого пропагування власного способу життя і аж до повної відмови від одностатевих зносин під впливом власних поглядів (наприклад, релігійних).
В даному підзаголовку ми не будемо розбирати вище наведені позиції, а розберемося з поняттям гомосексуалізму і хибними уявленнями про нього.
Що воно таке «гомосексуалізм»?
Загальноприйнятого розширеного визначення не існує, по причинні різних уявлень про природу даного явища. Практично всі психіатри вважають це непатологічним. Вкрай мала частина лікарівподіляє думку, що гомосексуалізм є видом сексуального збочення та хворобою.
Пропоную таке визначення. Гомосексуалізм або гомосексуальність (толерантно) – це сексуальний потяг виключно до представників своєї статті. Він стосується обох статей, а не тільки чоловіків. Лейсбіанство – форма гомосексуалізму у жінок. Він має дві форми : відкриту і приховану.
Відкрита форма полягає в наступному:
— визнання своєї орієнтації нормальним і природним явищем;
— вступання в одностатевий сексуальний акт;
— демонстрація або пропаганда свого способу життя;
— якщо це можливо, життя в одностатевому шлюбі і т.д.
Закрита форма полягає в тому, що людина може признати свій сексуальний потяг неприродним, «гріховним», намагається утримуватися від одностатевих зносин і навіть вести гетеросексуальний спосіб життя. Інколи вони закликають інших гомосексуалістів змінити спосіб життя.
Тут чітко треба зрозуміти, що гомосексуалізм є в першу чергу сексуальним потягом, а не самим одностатевим сексуальним актом. Тобто, людина яка має такі схильності, але не вступала в статеві зносини, є гомосексуалістом.
Гомосексуалізм не завжди прямо впливає на спосіб життя. Він не виключає, що чоловік може відповідати образу «нормального мужика» чи «мачо», і носити традиційно чоловічий одяг. Гомосексуаліст може мати сім’ю чи зустрічатися із представниками протилежної статті. Звісно під впливом суспільства.
Негомосексуалізм і негомосексуалісти.
Одностатевий контакт не є автоматично гомосексуальним актом. Це стосується, наприклад в’язниці: «попускання» не є проявом гомосексуальності, так, як в’язні не відчувають сексуального потягу до жертви, але бажають її фізично і психологічно принизити. Відповідно «попущений» не є гомосексуалістом, так як в апріорі не бажає власного зглавтування. Людина, яка добровільно вступила в одностатевий контакт не з причини власного потягу (наприклад, ради кар’єрного зросту, відсутності протилежної статті чи заради сексуальних експериментів) також не є гомосексуалістом.
Бісексуалізм – це сексуальний потяг до представників обох статей. Бісексуали є обох статей. Бісексуалізм не є формою гомосексуалізмом з тої причини, що останнє виражається потягом виключно до представників своєї статті. Тому поняття «гомосексуаліст» і «бісексуал» є взаємовиключаючими.
По тій причині, що існують стереотипні уявлення про «справжніх мужчин», багато чоловіків помилково чи навмисно принизливо називають «гомиками». Невідповідність образу «нормальний чоловік», який у різних народів різний, не означає, що дана людини є гомосексуалістом.
Трансвестизм – тип поведінки, коли чоловіки відкрито ведуть себе так, як це більш притаманно жінкам, одягаються відверто по-жіночому. Також вони можуть відчувати себе жінками, і, якщо це можливо, проводять операції по зміні статті. Та навпаки, якщо мова про жінок. Трансвестит може бути і традиційної і нетрадиційної орієнтації, хоча останнє стосується лише меншої їх частини.
Транвестизм не варто плутати із метросексуалізмом. Метросексуалізм — тип поведінки, коли чоловіки в зовнішньому вигляді певним чином наслідують жінок. Це виражається в не такій різкій формі, як у трансвеститів і виключає відчуття «я- жінка». Метросексуали-чоловіки можуть бути трьох сексуальних орієнтації : гетеро-, гомо- і бісексуали. І взагалі метросексуалізм не є проявом сексуальної поведінки, а типом повсякденної поведінки.
Більшість чоловіків, що задіяні в сфері культури, або зайняті «жіночими» професіями, є натуралами. Так само, чоловіки задіяні у «чоловічих» професіях не обов’язково всі поголовно є традиційної орієнтації.
Тому, виходячи з вище написаного, гламурний одяг, манірність у поведінці, застосування косметики та «задовге» волосся не є проявом гомосексуалізмом. По цій причині представники конркультур, таких, як емо, не є гомосексуалістами. Вони не сприймають загальнопринятних уявлень, в тому числі і тих, що стосуються чоловіків і якими вони мають бути.
Педофілія – вид сексуального збочення, який полягає в статевому потязі до дітей та підлітків. По-різному визначається термін підлітки, адже 14-16 років багато хто вважає вже дорослими, тому зупинімося на дітях. Неприродний одностатевий акт з малолітніми дітьми не є проявом гомосексуальності, бо педофіл відчуває неприродний потяг не до хлопчика, а саме до дитини. Хоча не виключається поєднання цих двох сексуальних потягів. До речі, педераст – це той, що спить із хлопцями-підлітками, і тому цей ярлик, по-суті, не має ніякого відношення до гомосексуальності.
В наступному підзаголовку розберемо детально різноманітні погляди на гомосексуалізм та гомосексуалістів.
Гомосексуалізм і гомосексуалісти: як відноситися ?
В попередній статті автор максимально старався об’єктивно висловити, що таке гомосексуалізм, його форми, чим він може бути та чим не є. В даному випадку, коли питання зайшло про те, як до цього відноситися, вступають в силу власні міркування.
Для початку пропоную розділити ці два питання. Ставлення до гомосексуалізму і гомосексуалістів може і повинно бути різним. Можна не сприймати релігію, але поважати почуття віруючих людей. Це толерантне ставлення можна застосувати і до даного питання.
Про природу гомосексуалізму
Почнемо з питання: чи є гомосексуалізм збоченням ?
Дане явище разом із бісексуалізмом та лейсбіанством дуже багатьма людьми не розглядається, як види сексуального збочення.
Сексуальне збочення – неприродний статевий потяг. На даний час загальноприйнятними сексуальними відхиленями є: педофілія, некрофілія, зоофілія, ексбіціонізм, відеофілія та випадки фетишизму. Сексуальне збочення є порушеною статевою поведінкою. Статева поведінка – сукупність дій, щодо задоволення своїх сексуальних потребностей. Внаслідок сексуального збочення не реалізується функція продовження роду.
Щоб дійти до певних висновків, почнемо з аксіом та прописних істин.
- Homo Sapiens є видом двостатевим, тому включає в себе чоловіків та жінок.
- Внаслідок статевого акту лише статевозрілих особин обох статей можливе продовження роду.
- Гетеросексуальний потяг в нормальній мірі реалізує здійснення дітородної функції організму.
4..Гомосексуальний потяг не призводить до продовження роду в 100% випадків.
- Гетеросексуалізм є природною сексуальною орієнтацією.
Біологічна суть статевої поведінки полягає в тому, що б організм спарувався і породив потомство. У випадку збочення людина здійснює статевий акт, внаслідок якого не може мати дітей. Отже статева поведінка не виконує свою функцію, і сексуальна енергія направлена в пусту через те, що вибраний не той сексуальний об’єкт. Це у повній мірі стосується і гомосексуалізму.
Одначе це трохи поспішні висновки. Академічна наука, в першу чергу, психіатрія, не визнає гомосексуальність хоч яким-не-будь відхиленням. Як на мене, то ще жирна точка в цьому питанню не поставлена. Але … Але навіть ті ж самі психіатри вживають термін «гетеросексуальна норма». В принципі виходить, що гомосексуальність – це, як ніби, норма, але відносна, чи крайній її прояв. Гетеросексуальність, все-таки, — це абсолютно нормальна, без ніяких обговорень, сексуальна поведінка. Як на мене це щось аналогічне аутизму: ніби, як не хвороба, але заважає повноцінному життю та потребує певної допомоги.
Протилежна сторона на свій захист приводить аргумент, що дане явище ми активно спостерігаємо у тварин. Так, це правда. Але чи варто нам носіям свідомості орієнтуватися на диких тварин ? Тим більше у питаннях моралі.
Чи є гомосексуалізм захворюванням ?
В минулому столітті гомосексуалістів лікували, як психічнохворих. На сьогодні лише крайня меншість психіатрів поділяє цю думку. На мою думку, гомосексуалізм не є захворюванням і не проявляє симптомів, як на приклад при шизофренії чи психозі. І навіть та горстка психіатрів виявляються дуже заангажованою, а саме є представниками релігійного фундаменталізму.
Існують припущення про патогенність (хворобливість) гомосексуалізму. Гіпотеза патогенного походження гомосексуальності. Дана позиція стверджує, що гомосексуальність розвивається патогенним шляхом і, скоріш за все, є вірусним захворюванням. Гіпотеза про імунне порушення внутрішньоутробного розвитку. Згідно із нею причина чоловічої гомосексуальності — в тому, що організм матері виробляє антитіла до HY-антигена, яка локалізується в чоловічій Y-хромосомі, і як наслідок появляються гомосексуали. Але вони так і залишилися гіпотезами, і гомосексуальність надалі визнається непатологічним явищем.
Одначе зустрічається думка, що одностатева поведінка все-таки має свої хворобливі, або навколо хворобливі вияви. Суть в тому, що секс із представником своєї статті є фізіологічно неповноцінним відносно двостатевого. Тому виникає незадоволеність, яка призводить до пошуку різних експериментів та нових партнерів. Хотілося зазначити, що при анальному «злитті» імовірність заразитися інфекцією вищий, ніж при традиційному. Тому гомосексуали є в групі ризику СНІДу.
Чи є це психологічною проблемою ?
Скоріш за все так. Людина не може реалізувати функцію розмноження і може відчувати певний психологічний дискомфорт. Також треба не забувати про образи гомофобів та неможливість повністю соціалізуватися, що також несе за собою депресію.
У класифікації захворювань ВООЗ є таке визначення:
Егодистонічна гомосексуальність – бажання пацієнта змінити свою сексуальну орієнтацію в силу додаткових психологічних та поведінкових розладів. Психічним розладом признаєтся не сама гомосексуальність, а св’язаний з нею у нездорових гомосексуалів суттєвий психічний дискомфорт, в наслідок якого може виникнути бажання його зміни.
Не можу стриматися, але зауваження аж вже дуже толерантне. Деякі психіатри визнають, що є деяка психологічність незадоволеність від таких зносин.
Гомосексуалізм від природи чи від життя ?
Напевно, що вірна перша позиція. «Заразитися» гомосексуалізмом у дорослому віці неможливо. Людина може спробувати, але через деякий час відновиться природний потяг.
Цікавими, якщо не кумедними, є гіпотези виникнення гомосексуальності. В першу чергу, це стосується тварин. Одна із них представляє це явище, як позитивне, бо воно сприяє більшій дружелюбності всередині групи. Але, достатніх фактів «за» поки немає, тому це лише припущення і не більше.
А позиція, що такими стають від життя, вже викинута науковцями на смітник історії.
Гомоненависть.
Гомофобія – неприязнь або ненависть до гомосексуалістів. Через огиду до гомосексуального акту, люди відносяться негативно і до гомосексуалістів. Неприязнь і ненависть мають зазвичай нераціональну основу, тому підходити до них з точки зору розуму не має ніякого сенсу.
Для гомофоба гомосексуаліст є ненормальною людиною, тому до неї варто відноситися ненормально. Інколи гомофоби через свою необізнаність виливають свою злобу на людей, яких помилково вважають гомосексуалістами.
Гомофобія є складовою деяких політичних ідеологій та деяких релігій. Для ультраправих та радикально правих гомоненависть їде поряд з ксенофобією і расизмом. Інколи діло доходить до фізичного насильства. Згідно їхнього уявлення гей не може бути патріотом своєї батьківщини і псує генофонд нації або раси. Так, як расизм і ксенофобія не мають розумної основи, то і гомофобія є проявом психологічних проблем чи крайньої заангажованості.
Жорстке ставлення до будь-якої групи людей, тільки через те, що вони не такі, як всі, є невиправданим. З таким же успіхом можна ставитися і до ліворуких.
З релігійної точки зору мужолозтво є гріхом і блудом, але геї є людьми і до них треба ставитися по-людськи. В даному випадку градус неприязні є дещо нижчим. Гомосексуалізм є гріх, і тому це погано – так коротко можна охарактеризувати їх позицію. Інколи релігійним організаціям вдається «вилікувати» від гомосексуалізму, і геї відмовляються від одностатевих зносин. В даному випадку необґрунтовані релігійні уявлення дають позитивний ефект і геї можуть потенційно стати батьками, що само пособі добре. Одначе таке «лікування» погіршує фізичний стан.
Тому треба забороняти поширення відверто гомофобської інформації з метою запобігання гомоненависті.
Толерантність.
Отже, як відноситися до цього всього ? Автор вважає, що із розумом.
Остаточної точки в нормальності чи ненормальності гомосексуальності ще не поставлено. Можливо – це непатологічне відхилення, або ж варіант норми. Але в ніякому разі не хвороба. Це не тому, що стереотипи, політична ідеологія чи релігія говорить про те, що це погано. А тому, що цей висновок випливає із аналізу біологічних законів і процесів, а також висновків сучасних психіатрів.
Геї та лесбіянки – це також люди і вони заслуговують на елементарну повагу, так само, як і всі інші групи людей. Ці групи ми не повинні розглядати, як брудних розпусників, які ступили на цей шлях добровільно. Вони такі від народження.
Також вони не заслуговують на те, що б їх обзивали принизливими прізвиськами і щоб на них вішали ярлики недолюдей. Це є приниження їх людської гідності.
На жаль, через ряд причин вони не можуть вести таке сексуальне життя, як натурали і витрачають свою сексуальну енергію в пусту. До них ми не маємо відчувати ненависть, ми маємо відчувати до них співчуття, так як вони через свою нестандартну статеву поведінку, не можуть продовжити рід і відчути радість батьківства.
Гомосексуалісти: як їм жити ? чи виправдана гомоцензура
Гомосексуалісти і шлюб.
Чи мають право геї та лесбіянки жити разом ? Можуть. Навіть, якщо їм в цьому заважати на рівнів закону. В країнах, де за мужолозтво була чи є за це стаття, кількість геїв та лесбіянок від того не змінилася. Просто вони боялися та бояться проявлятися у відкритій формі.
Геї та лесбіянки мають повне право жити разом у громадянському шлюбі. Інша справа чи варто дозволяти офіційні одностатеві шлюби. Автор не погоджується з цим. По-перше: це свого роду визнання природності гомосексуалізму, що є дуже суперечливим с точки зору біології та психології; по-друге: виникають законні основи для такого спірного питання, як усиновлення дітей у одностатевих шлюбах та інші юридичні процедури. У традиційних суспільствах геї та лесбіянки не могли/не можуть жити разом, тому змушені були створювати сім’ї і могли завести дітей.
Гомосексуалісти і усиновлення.
Усиновлення дитини допомагає бездітним людям реалізувати свій батьківській інстинкт. Незважаючи, на те, що геї та лесбіянки в основному здорові, через свою нетипову статеву поведінку, не можуть реалізувати свою потребу у батьківстві та материнстві. Але вони, як і натурали, не позбавлені інстинкту любові до дітей. Тому, виходом для них являється усиновлення.
Автор виступає проти цього з таких причин: по-перше, дитина може сприйняти неправильно роль чоловіка і жінки в сім’ї; по-друге, на дитину може бути спрямована агресія зі сторони гомофобів.
Одне діло, коли геям та лесбіянкам жити разом – це їх особиста справа. Інша справа віддавати дітей у неприродне сімейне середовище, як одностатева сім’я – це вже справа суспільна, і вирішувати це мають громадяни.
Інша річ, коли дитина є рідною по відношенню до одного із пари. В наш час можна зробити це через сурогатну матір чи штучне запліднення, відповідно до статті. В такому випадку дитина має виховуватися у свого батька чи матері. Хоча вона потрапляє в достатньо неприродне середовище, це краще ніж дитячі будинки чи чужі сім’ї. Таким чином гей чи лесбіянка може стати батьками. Але хочу зробити зауваження: юридичне батьківство отримує лише мати чи батько, інша сторона одностатевої пари – ні.
Ці два питання має вирішувати громада.
Пропаганда гомосексуалізму.
Гей-паради являються способом самовираженням сексуальних меншин, в яких, до речі, беруть велику участь і натурали. Таким чином демонструється «нормальність» і «модність» гомосексуалізму. Ці дії сприяють двом негативним явищам, як нав’язування «природності» сексуальної поведінки, так і, як це не дивно звучить, росту гомофобії. Певним чином геї провокують до себе фобію, своєю відвертою антисуспільною, антиморальною та провокуючою поведінкою. Тому гей-паради мають або заборонятися, як такі, або набувати більш пристойних чи більш соціальних форм.
Гомосексуалісти мають поважати суспільство в якому живуть і не так відверто демонструвати свою орієнтацію. Звісно не треба затуляти рот всім, хто буде говорити про нормальність гомосексуалізму. Право на висловлення своєї думки мають всі, але за умови коли не будуть перекривати голос людей, що мають іншу позицію щодо цього питання.
Гей-спільноти існують у формі гей-сайтів та гей-клубів. А в деяких містах Америки існують квартали заселені переважно гомосексуалістами. Це є їх особиста справа, але якщо це буде зачіпати інтереси місцевого населення, геї мають уступити більшості.
Гомоцензура.
Якщо в традиційних суспільствах існує проблема гомофобії, то в розвинутих країнах існує не така гостра, але від того не менша, проблема як політкоректність щодо гомосексуалізму.
Політкоректність є формою цензури і у даному випадку відкидає використання слова «гомосексуалізм», що може образити почуття представників сексуальних меншин, так як їм називали психічне захворювання. На противагу використовують нейтральне слово «гомосексуальність».
——————————————————————————————————
На сьогодні ряд російкомовних і україномовних спеціалістів в області сексології, психології і психіатрії рахують некоректним використання даного терміна, на відміну від прийнятого в світовій практиці терміна «гомосексуальність», тому що термін «гомосексуалізм» мав і має негативний відтінок і раніше їм позначався психіатричний діагноз. З точки зору мови краще писати «гомосексуальність», а не «гомосексуалізм», тому що слова із суфіксами -ізм, -іст сприймають в українській та російській мовах, як такі, що позначають певне вчення, напрямок, ідеологію і прихильників цієї концепції. Слову «гомосексуаліст» (з таким суфіксом) відповідає загальноєвропейське «homosexual» (без суфікса) – «гомосексуал».
Вікіпедія
——————————————————————————————————
Внаслідок цього люди, що використовують термін «гомосексуалізм», помилково потрапляють у ранг гомофоби. Вживаючи слово «гомосексуаліст», автор в ніякій мірі не бажає ображати гомосексуалів і тих, хто дотримується протилежної точки зору.
Всі мають право висловити свою неагресивну думку, і віруючі люди, і ультраправі, і люди, які дотримуються моєї позиції (так званий гетеросексизм[1]), а не тільки геї та захисники гомосексуалізму. Тільки це повинно проводитися у формі дискусії, а не у формі пропаганди чи нав’язуванні своєї думки. Громадяни самі повинні вирішувати, якої їм позиції дотримуватися чи толерантної, чи політкоректної, чи гомосексуальної чи навіть гомофобської.
Дмитрук Андрій
[1].Гетеросексизм – позиція природної та моральної доречності традиційної сексуальної орієнтації над іншими орієнтаціями, без агресії проти останніх.
