Відомий англійський філософ народився у 1670 році в м. Радкастель (Ірландія). У “листах до Локка” він названий Моліно “першим вільним мислителем.” Навчався в університетах Англії, Шотландії та Нідерландах, де і підхоплює вільнодумницькі ідеї. Він був одним з перших для своєї доби, хто у своїх працях “Плем’я левитів” та “Християнство без таємниць” виступає з раціоналістичним підходом та критикою по відношенню до християнської віри та церкви. В своїх позиціях по відношенню до церкви прослідковуються явні антиклерикальні настрої.
Церкву він вбачає як інститут для експлуатації нижчих класів, а англійське духовенство як осіб, що зловживають своїм становищем у суспільстві. В осмисленні теології, Толанд заперечує будь-які спроби містичного пояснення божественного одкровення. Він стверджував, що чудес, надприродніх явищ описаних у священних текстах Біблії ймовірно не існувало.
Більшу перевагу надавав морально-етичній проблематиці християнства. Для нього ідея Бога є важливою в контексті “першоначала” або ідеї морального взірця, як прикладу для наслідування. Для нього істинна віра є тим же, що і знанням, як і навпаки. Проголошував первинність розуму по вдношенню до віри, оскільки навпаки часто стає підставою для спекуляції метафізичними концептами з боку теології.
Атеїстичну позицію Толанд вважав аморальною і безвідповідальною; прирівнював до свавілля. Фактично, Толанд заклав основні підвалини розвитку французького матеріалізму XVIII століття залишаючись прихильником деїстичної картини світу. Типово, що інквізиція у 1697 р. знищила його праці, які до нині не збереглись. Однак йому вдається переховуватись, оскільки йому загрожувало тюремне ув’язнення. Видає політичні твори, підтримуючи англійських республіканців Дж. Мільтона та Дж. Гарінгтона. За запрошенням пруської королеви Софії Шарлоти, деякий час перебуває в Боні (Німеччина). Його філософські бесіди і лягли в основу майбутнього доробку “Листи до Серени”. В них він підійшов до проблем метафізики та онтології. Розкривав сутність концепції про єдність руху і матерії, згідно з якої рух є єдиним атрибутом матерії поряд з тотожністю та протяжністю.
При цьому Толанд піддає критиці вчення Спінози про субстанції та концепцію Ньютона про “абсолютний простір.” Джон Толанд запропонував положення про нерозривний зв’язок простору і часу з рухаючою матерією. Толанд підходить до проблеми саморуху матерії, але його вченню бракувало ідеї саморозвитку. Він стверджує, що нічого нового не виникає, рух у Всесвіті — круговерть. В онтологічних поглядах залишається прихильником механістичного матеріалізму. При цьому Толанд не зводив усі форми руху до механічного, розуміючи його ширше — як загальну внутрішню активність матерії.
Внутрішня активність є джерелом і механічного руху як просторового переміщення, яке є лише окремим випадком руху. Виходячи з положення про внутрішню активність матерії, Толанд відкидає положення про існування нематеріальної душі. В своєму останньому творі “Пантеїстикон” (1720 р.) пропонує поєднати матеріалізм та натуралістичний пантеїзм.
З огляду на постійні переслідування з боку церковних інститутів, Толанд постійно переховується. Здійснивши удар по клерикальній системі та церкві, він не мав постійного місця проживання. В жорстоких злиднях Джон Толанд помирає неподалік Лондона 11 березня 1722 року залишивши чималий слід в історії розвитку філософської матеріалістичної думки.
Євген Распопов
Яка твоя реакція?
