Чому Форт Карільйон мав стратегічне значення
Будівництво форту Карільйон французькі військові інженери розпочали у 1755 році. Він займав надзвичайно вигідне положення між озером Шамплейн і озером Джордж, контролюючи головний шлях, яким британські війська могли вторгнутися до французької Канади. Хоча до літа 1758 року фортеця ще не була повністю добудована, вона вже стала одним із найважливіших укріплень Нової Франції. Саме тому британське командування вирішило зробити її головною ціллю великої наступальної кампанії 1758 року.
Причини британського наступу
1757 рік став надзвичайно невдалим для британців. Найбільшим ударом стала поразка біля Форту Вільям-Генрі, після якої союзні Франції індіанські воїни здійснили напад на британських полонених і колоністів. Ця трагедія викликала широкий резонанс у британських колоніях і стала одним із головних стимулів для масштабного наступу наступного року. Лондон вирішив перейти до активних бойових дій, щоб повернути стратегічні пункти, які залишалися під контролем французів. Однією з головних цілей став саме Форт Карільйон.
Сили сторін
Британську експедицію очолював генерал-майор Джеймс Аберкромбі, хоча сучасники й історики відзначають, що справжнім організатором операції був талановитий бригадний генерал лорд Джордж Хоу. До британської армії входили регулярні війська, колоніальна міліція та союзники з числа корінних народів. Загальна чисельність експедиційних сил становила приблизно 15–16 тисяч осіб, що зробило її однією з найбільших британських армій, коли-небудь зібраних у Північній Америці до початку Американської революції.
Французький гарнізон перебував під командуванням генерал-майора Луї-Жозефа де Монкальма. У його розпорядженні було лише близько 3600 солдатів, тобто майже в чотири рази менше, ніж у британців. Ад’ютант Монкальма, Луї-Антуан де Бугенвіль, навіть зазначав, що значна частина гарнізону мала недостатню підготовку для ведення великомасштабних бойових дій. Незважаючи на це, французьке командування чудово використало особливості місцевості та польові укріплення.
Підготовка до оборони
Усвідомлюючи величезну чисельну перевагу противника, Монкальм відмовився від відкритого бою й наказав зосередити всі сили на обороні підступів до форту. Французькі солдати швидко спорудили потужні польові укріплення із земляних валів, дерев’яних барикад і повалених дерев із загостреними гілками, які значно ускладнювали наступ піхоти. Ці оборонні споруди перетворили вузьку ділянку перед фортом на майже непрохідний рубіж, де чисельна перевага британців втрачала своє значення.
Перебіг битви
8 липня 1758 року британська армія розпочала штурм французьких позицій. Напередодні під час розвідки загинув лорд Джордж Хоу — один із найталановитіших британських командирів, і ця втрата суттєво вплинула на моральний стан війська. Після його смерті генерал Аберкромбі вирішив атакувати укріплення без використання важкої артилерії, сподіваючись зламати французьку оборону силою масованих піхотних атак.
Протягом дня британські війська неодноразово штурмували французькі позиції, однак кожна атака завершувалася великими втратами. Солдати змушені були прориватися крізь густі завали з дерев під нищівним рушничним і гарматним вогнем. Французькі підрозділи діяли надзвичайно дисципліновано, утримуючи свої позиції попри безперервні атаки значно численнішого супротивника. До вечора британська армія втратила тисячі солдатів і була змушена припинити наступ.
Причини французької перемоги
Перемога французів стала результатом поєднання кількох чинників. Насамперед Монкальм вдало використав рельєф місцевості та заздалегідь підготовлені польові укріплення, які практично нівелювали британську чисельну перевагу. Важливу роль відіграли також дисципліна французьких військ і високий бойовий дух гарнізону. З іншого боку, британське командування припустилося серйозних помилок. Відмова від застосування артилерії, недостатня розвідка оборонних споруд і поспішні фронтальні атаки призвели до катастрофічних втрат без будь-якого успіху.
Наслідки битви
Битва при Карільйоні стала однією з найгучніших перемог Франції у Франко-індіанській війні та тимчасово зупинила британський наступ на Канаду. Проте стратегічна ситуація поступово змінювалася на користь Великої Британії. Уже в 1759 році французи, не маючи достатніх сил для оборони, залишили Форт Карільйон, після чого британці без значного опору зайняли укріплення й перейменували його на Форт Тікондерога. Незабаром британська армія здобула перемогу в битві на Полях Авраама біля Квебека, що визначило подальшу долю Нової Франції.
Іван Гудзенко
