Після успішної Таллагомської кампанії федеральна Армія Камберленду під командуванням генерала Вільяма С. Роузкранса змусила конфедератів залишити значну частину центрального Теннессі. Наступною метою Союзу стала Чаттануга. Роузкранс сподівався остаточно вибити війська Півдня з цього стратегічного району й отримати можливість розпочати наступ у глиб Конфедерації.
Командувач армії Конфедерації генерал Брекстон Брегг розумів важливість міста й вирішив дати генеральний бій. Для посилення своїх військ він отримав підкріплення зі Східного театру бойових дій, серед яких особливо важливу роль відіграли корпуси генерала Джеймса Лонгстріта, одного з найвідоміших командирів армії Роберта Е. Лі.
Підготовка до битви
Напередодні битви Роузкранс розташував свої війська поблизу Чікамауга-Крік у штаті Джорджія. Місцевість була надзвичайно складною для ведення бойових дій. Густі ліси, чагарники та нерівний рельєф суттєво обмежували видимість і ускладнювали координацію між окремими підрозділами. Через це командири часто не знали про реальне становище сусідніх частин, а накази доходили із запізненням.
Брегг вирішив скористатися цими особливостями місцевості. Він планував завдати потужного удару по федеральній армії, не дозволивши їй закріпитися біля Чаттануги. Зосередження сил Конфедерації завершилося напередодні бою, і обидві армії були готові до одного з наймасштабніших зіткнень усієї війни.
Перший день боїв
19 вересня 1863 року битва розпочалася серією локальних сутичок, які швидко переросли у масштабний бій уздовж берегів Чікамауга-Крік. Через густий ліс фронт постійно розривався на окремі ділянки, де війська атакували майже навмання. Обидві сторони неодноразово переходили в наступ, а окремі позиції по кілька разів переходили з рук у руки.
Протягом усього дня жодна зі сторін не змогла досягти вирішальної переваги. Конфедерати здійснювали численні атаки, але федеральні війська вперто утримували свої рубежі. Водночас Роузкранс також не зміг організувати масштабний контрнаступ, оскільки складний рельєф значно ускладнював керування військами.
Перший день завершився величезними втратами, однак результат залишався невизначеним.
Вирішальний прорив Конфедерації
Другий день битви, 20 вересня, став переломним. Вранці в армії Союзу виникла помилка в управлінні військами. Через неправильне тлумачення наказу між окремими корпусами утворився небезпечний розрив у бойовому порядку.
Саме в цей момент генерал Джеймс Лонгстріт розпочав масований наступ силами свого корпусу. Конфедерати прорвали центр федеральної армії та розділили війська Союзу на дві частини. Значна кількість підрозділів була охоплена панікою й почала безладно відступати. Разом із ними залишив поле бою і генерал Вільям С. Роузкранс, який вважав, що його армія вже розгромлена.
Цей прорив став одним із найуспішніших наступальних маневрів Конфедерації за всю Громадянську війну.
«Скеля Чікамауги» — генерал Джордж Томас
Попри загальний хаос, повного знищення федеральної армії вдалося уникнути завдяки діям генерала Джорджа Генрі Томаса. Він швидко зібрав підрозділи, що залишилися боєздатними, та організував оборону на висотах поблизу поля бою.
Протягом кількох годин війська Томаса відбивали безперервні атаки конфедератів. Солдати утримували свої позиції навіть тоді, коли більша частина армії Союзу вже відступила. Лише після прибуття резервних підрозділів стало можливим організовано залишити поле бою та відійти до укріплень Чаттануги.
Саме завдяки цій стійкості Джордж Томас отримав прізвисько «Скеля Чікамауги» (Rock of Chickamauga). Його оборона врятувала федеральну армію від повного розгрому й дозволила Союзу зберегти значну частину своїх сил.
Наслідки битви
Після перемоги Конфедерації війська Союзу відступили до Чаттануги, де опинилися в облозі. Здавалося, що Брегг отримав шанс остаточно знищити одну з головних федеральних армій. Проте він не скористався своїм успіхом і не організував негайного переслідування противника.
Ця пауза стала вирішальною. Уже в жовтні командування федеральними військами перейняв Улісс С. Грант, який швидко відновив постачання оточеної армії та зосередив великі підкріплення під командуванням Джозефа Гукера і Вільяма Текумсе Шермана. У листопаді 1863 року федеральні війська здобули блискучу перемогу в битві при Чаттанузі, змусивши армію Брегга відступити до Джорджії.
Таким чином, стратегічний результат Чікамауги виявився короткочасним. Хоча Конфедерація виграла одну з найважливіших битв війни, вона не змогла використати свою перемогу для досягнення вирішального успіху.
Пам’ять про битву
Значення Чікамауги для американської історії було настільки великим, що 1890 року Конгрес США ухвалив рішення про створення Національного військового парку Чікамауга і Чаттануга. Він став першим національним військовим парком у Сполучених Штатах. Його створили для збереження полів двох визначних битв, увічнення пам’яті їхніх учасників і вивчення військової історії Громадянської війни.
Сьогодні парк охоплює місця основних боїв, меморіали, пам’ятники та історичні маршрути, які щороку відвідують тисячі туристів і дослідників.
Іван Гудзенко
