Наступ Червоної Армії
У листопаді 1918 року війська Радянської Росії розпочали масштабний наступ на Балтійський регіон. Наступ відбувався швидко та успішно для більшовиків. До кінця року Червона Армія окупувала близько трьох чвертей території Естонії. У січні 1919 року більшовицькі війська захопили столиці Латвії та Литви. Радянські сили просунулися до річки Вента на території Латвії та зайняли значні райони східної і північної Литви.
На початку 1919 року здавалося, що молоді балтійські держави не зможуть вистояти перед значно чисельнішим противником. Проте подальший розвиток подій виявився зовсім іншим.
Естонія зупиняє більшовицький наступ
Найуспішніше протистояти Червоній Армії вдалося Естонії. Естонський уряд отримав значну підтримку від західних союзників. Великобританія направила військово-морські сили до Балтійського моря, а добровольці з Фінляндії прибули для участі у бойових діях.
Завдяки міжнародній допомозі та швидкій мобілізації власних сил естонці змогли стабілізувати фронт. Уже 3 січня 1919 року вони перейшли у контрнаступ. Протягом кількох місяців естонська армія відкинула радянські війська за межі країни та повністю звільнила свою територію. Перемога Естонії стала першим серйозним ударом по планах більшовиків щодо поширення революції на Захід.
Складна ситуація в Латвії та Литві
На відміну від Естонії, Латвія та Литва опинилися в значно складнішому становищі. Їхні уряди були змушені покладатися на допомогу німецьких військових формувань, які залишалися на території регіону після завершення Першої світової війни.
Німецьке командування мало власні політичні цілі. Воно прагнуло не лише зупинити більшовиків, а й зберегти домінуючий вплив Німеччини в Балтії. Саме тому німці нерідко перешкоджали формуванню повноцінних латвійських і литовських національних армій. Попри це, у лютому 1919 року німецькі частини допомогли литовським добровольцям стримати радянський наступ. Після цього литовська армія поступово почала відвойовувати окуповані території.
Додатковим фактором стала участь Польщі у боротьбі проти більшовицької Росії. У березні 1919 року польські війська вступили на територію Литви, а вже у квітні захопили Вільнюс, який до того перебував під контролем більшовиків.
План фон дер Гольца та боротьба за Латвію
Особливу роль у подіях відіграв німецький генерал Рюдігер фон дер Гольц. Він прагнув створити в Балтії політичний порядок, орієнтований на інтереси колишньої Німецької імперії та антибільшовицьких російських сил.
22 травня 1919 року німецькі війська захопили Ригу, витіснивши звідти Червону Армію. Проте їхній подальший наступ був зупинений естонськими частинами та приблизно двома тисячами латвійських солдатів. Після поразки німці були змушені залишити місто, а законний уряд Латвії відновив контроль над столицею.
Кампанія Бермондта-Авалова
Не бажаючи відмовлятися від своїх амбіцій, фон дер Гольц відступив до Курляндії та об’єднався з військами полковника Павло Бермондт-Авалов.
Створена ними Західноросійська добровольча армія намагалася захопити Ригу та встановити контроль над значною частиною Балтійського регіону. Проте кампанія виявилася невдалою. Латвійські війська за підтримки союзників відбили атаки, а сили Бермондта-Авалова зазнали поразки. До середини грудня 1919 року всі німецькі війська остаточно залишили території Латвії та Литви.
Останні бої проти більшовиків
Після усунення німецької загрози балтійські держави зосередилися на боротьбі з Радянською Росією. У серпні 1919 року литовські війська завершили звільнення північно-західної частини країни від більшовиків. Наприкінці того ж року естонська армія відбила новий наступ Червоної Армії, яка переслідувала білогвардійські сили та намагалася знову вторгнутися до Естонії.
У Латвії вирішальну роль відіграла співпраця з Польщею. Спільними зусиллями було звільнено південно-східні райони країни, що залишалися під контролем більшовиків. До початку 1920 року Радянська Росія була змушена визнати, що військовим шляхом підкорити Балтійський регіон не вдасться.
Мирні договори та міжнародне визнання незалежності
У 1920 році між Радянською Росією та балтійськими державами були укладені мирні угоди, які завершили війну.
Першим став Тартуський договір між Естонією та Радянською Росією, підписаний у лютому 1920 року. У липні було укладено Московський договір із Литвою. Завершальним етапом став Ризький договір із Латвією в серпні 1920 року.
Ці угоди мали величезне значення для майбутнього Балтії. Радянська Росія офіційно визнала незалежність Естонії, Латвії та Литви, що стало важливою дипломатичною перемогою молодих держав.
Іван Гудзенко
