Історія книги, час і місце її написання
Події, описані в книзі стосуються періоду 804 та 745 року до нашої ери (між IX і VІІІ ст. до н.е.). Місцем написання книги імовірніше за все слугувала столиця Північного царства – місто Самарія. Авторство книги звичайно ж приписується пророку Осії. Про нього мало залишилося біографічних свідчень.
Пророче служіння Осії
Осія – син Беєрії, пророк Північного царства. Основна риса пророка – особливі відносини з Господом. Бог для пророка є уособленням милосердя та милосердної любові. У книзі малих пророків вказано на служіння Богу понад шістдесят років. Це служіння було попереджене підняттям та зміцненням Ассирійського царства, охарактеризоване ростом військової промисловості, через що його боялися сусідні держави. У геополітичному плані Ізраїль відіграв роль маріонетки, яка у 734 році до нашої ери стала залежною від Ассирії. А тому частина населення Північного царства забажала переселитись в землі попереднього. З 740 року до нашої ери Ізраїль — васал Тіглатпалассара.
Народ потрапив під вплив ханаанських забобонів та ассирійських культів. Пророк Осія не міг на це дивитися за тим, що відбувалося і переконував себе у тому, що це помста за те, що Північне царство очолювали не предки царя Давида, а люди, які зосереджували свою владу в руках, проливаючи кров та засновуючись на брехні.
Зміст книги
Сама ж книга складається із чотирнадцяти глав. Центр пророцтв займає настання темних та важких часів занепаду Північного царства та руйнуванням ассирійським військом. Головна тема книги – завіт Бога та Його народу. Цей договір пророк прирівнює до шлюбного союзу. Боговідступництво буде каратися, але зрештою народ отримає прощення від Бога.
Щоб показати такий союз у метафоричному смислі, Бог дає повеління пророку одружитися з блудницею і не випадково дати імена своїх народжених дітей як символічне відображення гніву Господнього на тих, що не шанували завітів Господніх і відступили від Нього: Ізреель (Бог сіє), Лорухама (непомилувана), Лоаммі (не Мій народ).
Друга глава книги розповідає про розлучення, яке символізує розірванння відносин Бога та народу, третя – про викуп пророком Осією попередньої дружини з умовою відсутності інтимної близькості з нею, що символічно означало позбавлення державних атрибутів Ізраїля до моменту обернення обличчя Божого до народу та поставлення Месії. Причиною гніву Господнього на увесь Ізраїль стають священники, які втратили свої функції – несіння релігії суспільству та наставлення на істинний шлях всього народу. Пророцтва Осії описують страхітливий стан Ізраїля: язичницький культ, розпусту, гріх через які відправлялися культи ідолам.
Звинувачення Осії торкаються немудрих безбожних правителів, які не бажають коритися волі Божій, їхня зовнішня політика, сплетена інтригами з союзниками – язичниками, що ті вже не покладають ніяких надій на мудрість та справедливість Божу. Пророцтва стосуються народу наближення падіння їхнього царства від могутнього, що називається Ассирією. Пророком вбачається промисел Божий за відхід від Бога Ізраїлевого. Проте пророк обіцяє, що покарання буде потім змінено на Божу милість.
На цьому закінчується одна із книг малих пророків, через яку влада, народ, священнослужителі мають зробити власні висновки із слів, які сказав пророк Божий Осія, залишаючись служити Богу в істині, вести духовне чисте життя, не відступаючи від заповітів Його.
Пегас
