З розвитком науки та техніки людство відкрило для себе нові можливості та горизонти, розширюючи виробництво, використовуючи ресурси природи, впроваджуючи нові технології. Прогрес набрав шалений темп й людина почала використовувати набагато більше природних ресурсів, забуваючи, що вони не безкінечні. В погоні за бажаним результатом люди знищують природу, не усвідомлюючи, що це призведе до їх знищення.
В сучасному світі головною метою кожної людини є гроші, адже це основний спосіб виживання. Таким чином, суспільство поділяється на дві категорії: ті, що володіють більшою частиною благ та ресурсів і ті, до кого ці ресурси взагалі не доходять. Тож, щоб зайняти місце у світі, де все комусь належить, людина стає рабом праці.
Суспільство XXI століття – агресивне та егоїстичне. Людина все менше цікавиться внутрішнім світом інших, більше уваги приділяючи людям, що займають вищу сходинку в суспільстві, адже зі спілкування з ними вона може отримати практичну користь. Ми втратили людське обличчя та перетворилися на хижаків, і живемо за принципом кожен сам за себе. Ми стали суспільством, що споживає, а функція споживання зробилася чи не найголовнішою метою.
Здавалося б, що в сучасному світі немає людяності, але, як кажуть, « Світ не без добрих людей». В загальному розумінні людяність – це співчуття до проблем інших та безкорисна допомога оточуючим. Є в сьогоднішньому суспільстві люди, які готові допомогти тому, хто цього потребує і для яких людяність є принципом моралі. Тож можна стверджувати, що нині людяність виступає лише як індивідуальна якість «хороших» людей.
Яскравим прикладом є діяльність волонтерів, що допомагали під час Революції гідності: готували їжу для активістів, надавали першу медичну допомогу травмованим під час сутичок, доглядали поранених, влаштовували міні – концерти, щоб підняти бойовий дух. Небайдужі приїжджали з усіх куточків України, привозили все, що могли: ковдри, їжу, ліки, одяг, намети. Просто йшли допомагати там, де це було потрібно. Люди не залишилися осторонь коли розпочалася АТО. Адже вони розуміли, як важко хлопцям морально та фізично захищати країну, тож намагалися допомогти хоч чимось. Діти писали листи в яких підтримували бійців та дякували за захист України, плели маскувальні сітки. Хтось в?язав шкарпетки, ремонтував військову техніку, виготовляв обереги для бійців. Люди передавали на фронт все, що мали: воду, одяг, цигарки, продукти, засоби особистої гігієни. Студенти, волонтери з різних куточків України проводили масштабні акції на підтримку бійців. Вони збирали гроші на зброю, бронежилети, протези для поранених захисників. Дехто, ризикуючи власним життям, відвозив допомогу в найгарячіші точки на лінії фронту. Також поранених бійців підтримували небайдужі в лікарнях. Люди приходили подякувати, приносили вітаміни. Волонтери підтримували родини загиблих воїнів АТО. Намагалися допомогти близьким впоратися з горем та повернутися до життя.
Ці події стали своєрідним тестом на людяність для нашого суспільства. Багато людей з гідністю його склали й тим самим внесли свою лепту.
Не можна не згадати ще один вияв людяності – благодійність. Влучно сказав Рінат Ахметов: « Благодійність – це вміння почути чужий біль та розділити його». Завдяки Гуманітарному штабу Ріната Ахметова мирні жителі Донецької та Луганської областей отримали допомогу: ліки, продуктові набори. Це дає їм змогу виживати в умовах військових дій. З ініціативи Р. Ахметова був створений проект « Сирітству – ні!», в рамках якого діти-сироти отримують можливість виховуватися в сім?ї. Фонд допомагає матеріально прийомним сім?ям та дитячим будинкам сімейного типу.
Небайдужі допомагають важкохворим людям: організовують та фінансують лікування. Надається допомога пенсіонерам, інвалідам, безхатченкам, адже люди розуміють з якими життєвими труднощами стикаються ці соціально незахищені верстви населення.
Але допомога сьогодні потрібна не тільки людям, а й тваринам. Адже вони є жертвами людської жорстокості. Їх труять, над ними знущаються, вбивають тільки тому, що в них немає дому. Волонтери шукають господарів для безпритульних тварин, а також збирають гроші на лікування та утримання чотирилапих в притулках. Створюються громадські організації, діяльність яких направлена на допомогу та захист братів наших менших.
Кожного дня завдяки людям, які не сидять склавши руки, хтось отримує шанс на повноцінне, здорове життя, знаходить дім чи сім?ю, а загалом світ змінюється на краще. Знаючи, що ще є людяність – є надія, що зло не заполонить душу кожного в сьогоднішньому суспільстві.
Ільвакова Алла
м. Кропивницький
