ЕСЕ, Історія релігій, Сучасна філософія        06 Січня 2017        561         2 коментарі

Солодке слово свобода

Що таке свобода? Складно одразу відповісти на це запитання.

Продумаємо це слово свобода. Люди сучасного суспільства часто необдумано вживають його. Воно промовляється на політичних шоу, в документальних фільмах, в кінематографі. Звичайна людина споживач звикає зловживати ним. Слово свобода – улюблений засіб впливу на людей, які живуть в невігластві. Його можна порівняти з такими часто вживаними словами: любов, Бог, творчість та ін. Вони часто втрачають свій зміст, коли використовуються індивідами не осмислено. Виникає враження, що персона, яка вживає слово свобода, намагається нас провести, вона прагне до маніпуляції над нами, хоче «обвести навколо пальця» і отримати свою вигоду.

Солодке слово свобода

Не слід забувати, що слово «свобода» часто плутається з поняттям «свобода». Особливо тоді, коли одна країна хоче вторгнутися в іншу. В той час свою анексію вона прикриває словосполученням «війна за свободу». Та хіба може агресія щодо іншої особи, народу, прикрита благими мотивами направляти будь-якого жителя планети Земля до свободи? На мою думку, відповідь очевидна. Така деструктивна орієнтація на володіння іншими – це  звичайна ілюзія, чи навіть відверта брехня, для того, щоб ми вірили жадним політиками і їх спонсорам.

Ретроспективно проглянувши шістнадцять (сімнадцять) років двадцять першого століття, мусимо стверджувати, що свобода так само мало доступна  жителям інформаційного суспільства як і аграрного, індустріального. Нажаль мало, що змінилося, для нас. Будь-який диктатор, кандидат в депутати, політик, який претендує стати президентом, генерал армії вживає слово свобода, сподіваючись тим самим заохотити солдат до кращого служіння народові, старшим по званню, різній владній структурі. Варто оговоритися, зараз йдеться не про слово поезії, а про слова побутової мови, ті, які говоряться пересічними людьми.

Свобода завжди вислизає в звичайній мові, промовляючи це слово, знищується його зміст. Така одиниця мови перетворюється в порожнє слово, яке нічого не значить. Чи розуміє це споживач виказуючи його на потіху публіці? Він не задумується над цим питанням. Слово свобода для нього не іманентне, не трансцендентне, воно ніяке. Втіха для оточуючих, недовге заспокоювання для себе. Можуть дорікнути автору, що найдеться така людина, яка буде розуміти свободу і буде прагнути її  виразити. Така можливість приймається, хоч і слід додати, що цей індивід апріорі не буде споживачем.

Що ж залишається пересічним особам? Чи свобода буде досяжною для них? Побутовість виключає свободу, адже побут пригальмовує будь-яку трансцендентність, ще Імануїл Кант  стверджував ноуменальність свободи і вихід за межі емпіричного досвіду. Споживачі перебувають в полоні своїх уявлень, з яких складається їхній світогляд. Вони жадно пожирають інформацію, не заглиблюючись в сутність проблем і в самого себе. Звісно, що для пересічних індивідів, мораль совість, любов також слова без значення. Єдине, що їх турбує це споживання.

Сучасні споживачі неосмислено використовують слова. Вони їх ковтають і випльовують на оточуючих. Слова стали частиною їхнього споживацького способу життя. Цінності – це або вигадки для них, або нереальності, які в свою чергу не можуть втілюватися в життя. Як вже було сказано, незважаючи на цю споживацькість, слово свобода часто промовляється, пишеться для звернення уваги на себе. Особа переконана, що цим виказуванням вона здобуває цінність в очах інших, піднімає свій авторитет і здається розумнішим. Також промовляючи його, вона претендує на більшу значущість, тим самим її его розширюється, але свободи тут немає, присутня тільки порожня одиниця мови без змісту, «ніщойне слово» чи краще навіть сказати «мертве слово».

Популярний лозунг ще з часів французької революції «Свобода, рівність, братерство». Звісно цей викрик нічого не пояснює, він є  лише грою слів, яку приємно слухати масам. Хоч і вплив, який він здійснював на «вершителів трансформації історичної епохи» важко переоцінити. Ми знаходимо в промовах лідерів англійської революції, жовтневої, сучасних революціях Близького сходу і кольорових революціях. Популярне поєднання слова свободи з братерством, рівністю в локальних війнах кінця двадцятого та двадцять першого століть. Сам лозунг погано діє, коли забрати один з його трьох елементів. Людей більше приманює рівність. Свободу пересічні громадяни вважають за щось далеке, майже недосяжне.  В той час, якщо проголошується ця словесна l’amour de trois, звичайні індивіди швидко піддаються магії девіза  Liberté, Égalité, Fraternité.

Тарас Клок

Обговорення: 2 коментарі
  1. Олександр Білий сказав:

    Свобода – це ви внутрішній.

    Відповіcти
  2. Тарас Клок сказав:

    Ваша думка цікава, але не тільки внутрішній.

    Відповіcти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook