Історія патріархів Ісаака та Якова

 Ісаак (від єврейської мови Іцхак  означає «буде сміятись») – син старозавітного патріарха Авраама  та   Сарри, який став носієм  всіх Божих обітниць. Був принесений  Богу  в жертву патріархом Авраамом  на горі Моріа, у віці 37 років. Ісаак  одружився на внучці свого месопотамського дядька Нахора – Ревеці,  від якої народилося двоє синів Ісав та  Яків.

На відміну від інших патріархів  старозавітнього  часу   він прожив  досить довгий час: понад 180 років. Як  тлумачі  Біблії пояснюють  приношення Ісаака в жертву Богу? Жертвоприношення  Ісаака  в християнстві  вважають символічним прообразом  Ісуса  Христа,  який  в такий же спосіб як  Ісаак ніс дрова для  всепалення, так само Ісус  ніс  свій хрест на  гору  Голгофу. Ісаак мав брата  на ім’я Ізмаїл,  народженого від служниці свого батька Агар. Що вбачають  Отці Церкви  в  цих  старозавітніх  прообразах?

Отці Церкви  вбачають  в  Ісааку прообраз  Ісуса Христа, а в Ізмаїлі – символ язичницьких народів  (Гал.4,23; Рим.9; Євр.11,18). Авраам  був вибраний Богом для того, як був обрізаний, тому він  вважається батьком  іудеїв та язичників. В  біблійній традиції  можна знайти багато символічних прообразів, які тісно пов’язані з новозавітнім  часом.

Такі християнські  екзегети  як  Ієронім Стридонтський, Феофілакт Болгарський   вважають, як  в народженні Ісаака  поєдналося дві  природи – людська і божественна, то  так само і в Христі Ісусі (Тлумачення на книгу Буття,  тлумачення на Святе Євангеліє).

Ісаак  згадується в книзі Буття  86 разів, в єврейських писаннях -32, в Новому Завіті -20 разів. Ранні  християни розглядають  готовність Авраама  принести сина в жертву як  зразок віри та послуху. Згідно  равиністичної  традиції  вік Ісаака  при жертвоприношенні  Авраамом  становив  37  років, на відміну від того як його вважали  інші дитиною. Равини  роблять припущення, що  жінка Авраамова  Сарра  померла  від  звістки про те, що її син  буде принесений в жертву.

Згідно  послання  до Євреїв (11, 19), визволення Ісаака  від  принесення його в жертву Богу, розглядається  біблійними екзегетиками  як прообраз на воскресіння Ісуса Христа, а  готовність самого Ісаака і його воля бути принесеним в жертву вказує  на прообраз  жертовної смерті Ісуса Христа.

У мусульманській  традиції. Ісхак шанується  в якості  ісламського пророка, діти якого  згадуються у священній книзі «Коран». Коран  описує Ісаака як батька  ізраїльтян  та вірного служителя  Бога. Згідно самого Корану нащадки Ісаака є  благословенні, доки зберігають їх завіт з Богом.

Хоча  такий погляд не знаходить підтримки зі сторони мусульманських науковців. Швидше за все  у них свої погляди  щодо  того, що  говориться  в Корані.  Значить Коран не помиляється,  тільки  ж інші неправильно його інтерпретують. Виходить, що  Коран не відкидає, а навпаки  приймає  за достовірність цей факт, який  вказується  і в Біблії – священній книзі християнства.

Яків – син Ісаака  та Ревеки, третій  за послідовністю  старозавітній  патріарх, його  дідом був  патріарх Авраам. Народився, коли батькові було вже 60 років, а Аврааму – 160 років. Бог дав обітницю Ревеці,  що її сини  стануть засновниками двох  різних народів: від Ісава вийдуть ідумеї , а від Якова – ізраїльтяни. На той  час існувала традиція батьків  щодо первородства, і ми бачимо як Ісав  з презирством, відносячись  до такої  традиції продає за черевичний суп право первородства своєму братові  Якову.

Якщо ж ми будемо розглядати  іудейську  традицію, то побачимо,  що право  первородства  надавало такі привілеї :

1)      Право першості у сім’ї;

2)      Подвійна частина батьківського спадку;

3)      Священицька служба в родині;

4)      Благословення  Авраама , що обіцяє  в  його  нащадках  благословляться всі народи землі.

Цим  знехтував  Ісав, знаючи, що Бог сказав про  поневолення нащадків Авраамових, які знаходитимуться під гнітом протягом 400 років, вирішив себе  виключити із цього обраного народу Божого. Через  цей черевичний суп «оте червоне»  він і отримав  від Бога  ім’я «Едом» (з єврейської мови  означає –червоний). І вважається, що саме це ім’я  дало національну назву народу – едомляни.

Якуба вважають в арабській традиції одним із мусульманських пророків. Мусульманська історія  про Якуба та його синів  вцілому повторює біблійну історію.

В християнській традиції  Якова вважають  одним  із старозавітніх патріархів, згідно  канонізації, Авраама, ісаака та Якова  приєднано  до лику святих  православної церкви, їхню пам’ять відзначають в неділю Святих праотців

 

Стрикалюк Богдан, магістр релігієзнавства